Твоя внутрішня посмішка
"– Ну ти і роздула цю історію, як бульбашку, – з посмішкою помітив Андрій. – Що тут такого? У мене такі «відмазки» ледь не на кожному уроці бувають. Треба просто чинити неординарно і з гумором.
– Так, але ж ти не на кожному уроці приборкуєш свій гнів.
Андрій задумався:
– Що вірно, то вірно… Але гумор мене ще ніколи не підводив у спілкуванні з учителями.
– Слухай! – ляснув його по плечу Костя. – Так це ж геніальний спосіб боротьби з гнівом… Ти згадай хлопців Сенсея: Женьку, Стаса й інших. У них же рот від жартів не закривається.
– Точно! – підтвердив Андрій.
– От бачиш, як все елементарно, кажучи словами Сенсея. А ти всю ніч видумував, як зі своїм гнівом боротися. Ось тобі й відповідь… Так, доведеться тобі усе життя жартувати зі своїм розумом."
Одного разу, під час однієї з бесід з друзями, розмова зайшла про гумор. Дійсно, куди без нього в житті? Як доводилося чути в одному з випусків гумористичної передачі «В сенсі», «коли я йду по життю без почуття гумору, таке відчуття, що я з допомогою калькулятора хочу вийти в інтернет!»
Все хороше, корисне і добре починається ще в дитинстві, формується саме тоді. Але свою внутрішню доброту, любов і вдячність людина ще будучи дитиною, потім підлітком, а після, вступаючи в доросле життя, вирощує сам протягом усього свого життєвого шляху. Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський вважав гумор великим благом для формування внутрішнього світу дитини. Насамперед мова йде про здібності дітей оптимістично і радісно сприймати навколишній світ. Василь Олександрович називав сміх радісним подивом і вважав його підготовкою до багатого духовного життя. Сміх допомагає налагодити такі відносини між людьми, які одухотворені життєрадісністю. Сухомлинський розповідав дітям історії і казки, сюжети для яких з'являлися самі собою спостереження за, здавалося б, звичними речами: ось равлик по листку повзе, ось кіт гуляє по берегу. Але звичайні явища у викладі Василя Олександровича ставали веселими і повчальними історіями. Так учитель формував у дітей звичку мислити творчо, вміти бачити хороше і добре там, де на перший погляд воно непомітне.
Ось ми на винограднику. Дивіться, діти, на горобця. Він прилетів подзьобати солодку ягоду. Сів на листочок, тільки підняв голівку, щоб клюнути, як раптом... Ой, що це таке? Якесь чудовисько виставило ріг і повзе на нього, бідного горобчика, от от заріже. Що ж це таке? Равлик. Бачите, який він могутній. Виставив ріжки, нічого не боїться...
Сів кіт на березі ставка. Думає: «Зловлю рибку». Бачить, далеко від берега плаває риба, а до берега не пливе. «Чому ти, рибка, не пливеш до берега?» – запитує кіт. «А коли ти, коте, підеш додому, тоді попливу», – відповідає рибка. Йде берегом хлопчик і питає: «Що це ти, коте, рибу ловиш?» – «Та ні, – відповідає кіт, – на сонечку гріюся».
Почуття гумору формує у дитини здатність відчувати світ тонко і мудро. Сухомлинський прагнув до того, щоб добро та світла життєрадісність стали для дітей тією призмою, через яку можна було б спостерігати саме життя. Але радісне здивування людині недоступно, якщо в його серці не живе доброта. «...Колектив, не знаючий посмішку, але знаючий насмішку, – це просто страшно», – писав В. О. Сухомлинський. Дуже важливо навчити дитину сміятися, радісно дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра.
Для кожного, хто хоче дізнатися більше про гуманну педагогіку Сухомлинського цікавими будуть статті, підготовлені учасниками міжнародної громадської організації «ЛАГОДА»: «Як виховати справжню Людину» і «Доброзичливість – якість Справжньої Людини».
Також дуже цікава думка Сухомлинського про те, що сміх і гумор – це серйозний засіб виховання. Учитель повинен уміти бачити смішне в проступках учнів. Якщо хтось із хлопців розбешкетувався, вчитель може показати безглуздість ситуації за допомогою гумору. Якщо хтось із хлопців лінується, гумором вчитель може допомогти учневі зрозуміти непотрібність такого підходу до навчання, пробудити в ньому бажання і готовність трудитися. Таким ставленням вчитель формує сприятливу атмосферу для прояву духовного начала в маленькій людині, розкриття його творчого потенціалу. В цьому проявляється мудрість вчителя, його вміння проникнути розумом і серцем у внутрішній світ дитини.
Але дитина виростає, стає дорослою. Ми вирушаємо у вільне плавання, щоб отримати свій досвід. Важливо пам'ятати, що в будь-якому штормі життєвої стихії гумор - наш вірний помічник!
Буває так, що людина оступилась в житті, піддалась на провокацію свого тваринного начала, і через це сама ж потім опинилася в скрутному, безглуздому становищі. У такі моменти дуже важлива підтримка друзів. Чиє, як не їх, з гумором сказане слово прозвучить і як добрий жарт, і як добра порада? Дуже важливо в таких випадках вміти сміятися по доброму: не висміювати людину, а разом розреготатися над абсурдністю ситуації, шаблонністю проявів тваринного начала.
Особливо нагальним для кожного з нас є питання, як в будь-якій ситуації зберегти позитивний внутрішній стан, свій духовний світ? Що значить йти по життю з гумором, на все дивитися з гумором, що значить бачити смішне в несмішному? Це ж зовсім не значить, що я повинен йти по вулиці: «О, небо блакитне!» – і як давай сміятися! «О, машина їде, ха-ха-ха!» Або сиджу в автобусі, спізнююся на якийсь важливий захід, хвилююся, і тут вирішую: буду ставитися до цієї ситуації з гумором, посміюся над нею – і давай заходитися сміхом на весь автобус. Ні ж, правильно?! Тобто необов'язково проявляти гумор якось зовні, як дехто звик. Адже у багатьох людей з хорошим почуттям гумору асоціюється такий собі балагур і жартівник. Ні. Мати почуття гумору - це не означає обов'язково бути першим гумористом і заводієм, і не означає часто сміятися. Гумор – це внутрішній стан. Його може навіть навколо ніхто і не помітить. Це твоя внутрішня посмішка! Гумор – це стан твоєї внутрішньої легкості. Коли на першому місці почуття від душі, то все життя наповнюється радістю, і на якісь матеріальні проблеми вже дивишся спокійно. Ти бачиш суть ситуації, спостерігаєш її з боку, розумієш її ілюзорність і тому ставишся до неї легко, оптимістично, не заморочуєшся, не напружуєшся, дивишся на все з посмішкою. Це і є твій внутрішній гумор, стан любові і доброзичливості, з яким ти йдеш по життю.
Андрій Засипкін,
учасник МГР "АЛЛАТРА"
