Приборкування позитивних емоцій

Приборкування позитивних емоцій
Як і будь-якій людині, яка тільки почала звертати увагу на свій духовний розвиток, мені було неймовірно цікаво пізнавати та розкривати новий для себе світ — світ глибинних почуттів. Лише доторкнувшись до них, помітивши їхню живу красу, я зрозуміла, що життя без них позбавлене сенсу. Мені хотілося перебувати в почуттях безперервно.
Але здобуваючи досвід перебування в духовному світі, я зіткнулася і з неминучими питаннями: якщо почуття постійні й нікуди не йдуть, срібною ниткою з'єднуючи мене з Душею, то чому ж настають такі моменти, коли я нічого не відчуваю? Де той момент перемикання між переживанням глибокої Любові, щастя і повною заглибленістю в ілюзію матеріального світу?
Я вважала, що це відбувається за стандартною схемою Тваринного начала: привертання уваги людини через негативну ситуацію, а потім і негативну емоцію. Допоки одного разу не стався випадок, який змусив мене повністю переглянути всі мої спостереження за проявами Тваринного розуму.
Це сталося після надзвичайно глибокого занурення в духовну практику. Вийшовши з неї, я перебувала у дивовижно легкому і чистому стані. І, як завжди, це відбувалося після зіткнення з духовним світом, мені хотілося з усіма «поділитися своєю радістю». У мене був дуже гарний настрій, я почала багато жартувати, сміятися, експресивно ділитися своїм досвідом занурення, барвисто описуючи кожну деталь. Я відчувала себе впевненою, розкутою. Це здавалося мені абсолютно нормальним. Адже я «була в радості». Але ближче до вечора я з подивом помітила, що відчуваю себе дуже спустошеною. Не просто фізично, а саме на чуттєвому рівні. Апатія, знесилення, роздратування, розчарування... А де ж глибинні почуття? Адже лише кілька годин тому мені здавалося, що весь світ пронизаний Любов'ю, легкістю. І головне: я точно знала, що я не приділяла увагу негативу, раділа, постійно перебувала в натхненному стані, яке випромінювалося в навколишній світ. У чому ж тоді причина такого різкого занепаду, якого я просто не помітила? Що в моїй поведінці спровокувало так званий «злив» накопичених сил Аллату? Адже таке вже відбувається не вперше. Я почала розбиратися, зіставляючи закономірності у своїй поведінці. І виявила однин єдиний зв'язок – у всіх випадках я активно «виявляла радість». Переводила увагу з тихих внутрішніх глибинних почуттів на зовнішню ейфорію. Так я вперше на своєму досвіді дізналася різницю між емоцією і глибинним почуттям.

Емоція - сурогат почуттів
Нове усвідомлення спонукало мене в подальшому на пильне відстеження своїх дій, станів, особливо в перші години після духовних практик, коли йде особливе наповнення. У ці моменти Тваринному началу особливо вигідно, щоб Особистість звернула свою увагу на пропонований їй сурогат щирих почуттів, тобто емоцію. Адже насправді неважливо, в якій обгортці буде подаватися та чи інша емоція: яскраво виражена агресія або більш замаскована під глибинну радість ейфорія. Адже і те, і інше – це лише криві дзеркала, спотворення світла Душі. А значить – брехня, спрямована на виманювання у Особистості життєво необхідних для злиття з духовним світом сил Аллату. Спостереження дозволили мені виділити деякі ознаки прояву обману Тваринного начала, пов'язаного саме з «розкручуванням» на позитивну емоцію.
emocii-eiforiya
На грубому фізіологічному рівні:
  • Ейфорія динамічна. Вона вмикається миттєво, ніби ключем запалювання.
  • Проявляється, як спалах збудженої радості, солодкого, млосного відчуття в сонячному сплетінні. Це чимось схоже на момент постійної напруги в очікуванні радісної події, яка ніяк не настане.
  • Підвищення фізичної активності (прискорення пульсу, серцебиття, приплив енергії, бажання активно діяти, говорити, голосно сміятися). Вона не дозволяє адекватно оцінювати ситуацію, використовуючи моменти легковажності.
  • Неадекватна ситуації поведінка (широка посмішка на обличчі, «млосні» зітхання, недоречний по ситуації гумор)
  • Напруження окремих або всіх м'язів тіла
  • Прискорене дихання. Враження що «забиває дух»
На чуттєвому рівні:
  • Ейфорія безпосередньо пов'язана з гординею: виникає непохитне бажання комусь розповісти про причини своєї «радості». Якщо немає можливості з кимось поділитися, то інтерес до події втрачається. Ейфорія минає, не розвиваючись.
  • Стан ейфорії прямим текстом диктує Тваринне начало в людині, буквально гіпнотизуючи її, нав’язуючи те, що вона повинна відчути в цій ситуації. В такому стані можна чітко почути той самий горезвісний голос Тваринного начала, який говорить ключові слова: «мені подобається», «мені добре», «все під контролем», «можна розслабитися», «все йде як треба».
  • Почуття сильного хвилювання в сонячному сплетінні (пов'язане з прямим відтоком сил Аллату). Відчуття, ніби зсередини зараз буквально розірве від «надлишку почуттів».
На найперших етапах, зізнаюся, було дуже складно відрізнити емоції від справжніх почуттів. З набуттям досвіду, з допомогою всім відомого методу «граблі-шишка», а також з чітким наміром постійно перебувати в глибинних почуттях, не піддаючись на відвертий обман Тваринного начала, мені вдавалося все більше проникати у прекрасну суть найбільш природного стану людини – спокою. І поступово вчитися жити в спокої постійно. У цьому неоціненну допомогу надала і духовна практика «Четверик» (читати онлайн), з напрацюванням якої мені вдавалося відстежити прояви Тваринного начала в окремих ситуаціях протягом дня (немов дзеркало в кінці дня), а потім і безпосередньо відчувати прояви кожної із Сутностей, маючи можливість одразу ж повернутися в стан такого вже рідного спокою, не дозволяючи перевести свою увагу на пропозиції сутностей. Особливо з опрацюванням Лівої сутності я усвідомила вже злегка заїжджену фразу, яка, як виявилося, має глибокий сенс: «Улюблений гріх сатани – це марнославство». Я зрозуміла, що грубу атаку Тваринного начала, яка провокується через характерні для Правої Сутності злість, агресію і смуток, набагато легше помітити і відвернути, ніж солодкий, заколисуючий вплив Лівої, яка, до речі, є вибагливим майстром з обману і одночасно фабрикою «сурогатів глибинних почуттів». Цей товариш завжди розповість вам про те, «який же ви насправді хороший» і «як у вас все схоплено». А за спостереженнями, якщо слухати ось такого «доброзичливця», і з'являється так звана «позитивна емоція».
Істинне ж щастя приходить в спокої. Воно не хизується і не голословить. Не бажає і не жадає. Не вимагає нічого, окрім як бути. Ніжне і трепетне. Всеосяжне і безумовне. Має тисячі форм, але завжди справжнє. І суть його одна – Бог. Хто відчуває Бога – той у щасті.
Як би там не було, вибір, кого слухати: нав'язливі і брехливі емоції, або ж тихий і ніжний голос Душі, – завжди залишається за людиною.
Автор: Ольга

ЦЕ ЦІКАВО
302

Коментарі (9)
  • Е
    Елена

    Последнее время я тоже начала наблюдать два состояния: тихих внутренних глубинных чувств и внешних радости, эйфории, счастья... Всё вроде бы хорошо, ведь быть активно жизнерадостным и счастливым - это естественно. Но начала замечать, что в таком радостно-счастливом внешне состоянии теряется ощущение глубинных чувств. Почему не понимала. А когда опять удавалось войти в глубинные чувства, то заметила, что в таком состоянии нет места тем радостным и счастливым эмоциям, которые бывают в дне... Глубинные чувства они... ну как бы описать их.... они живые, глубокие, проникающие вовнутрь, вроде и радостные, счастливые, но радость и счастье другое, какое-то.... Как полнота Жизни. И хочется в этом состоянии быть. Приходит ощущение мудрости, покоя, удовлетворения. Похоже на ощущение, как будто очень хотел пить, и тут попил воды и благосно теперь.... И внешне, если посмотрел бы кто то на меня- ну не увидел он бы счастья и радости обычного человека, и улыбки может и не быть, и эмоций. Сознание привыкло оценивать внешним взором, если человек в радостных эмоциях, в счастье и его "прёт" значит он счастлив. Но счастлив ли? А когда идут глубинные чувства, то заметила как Сознание всегда хочет переключить их на позитивные эмоции, аж "прёт". Вот как автор написала, всё так и есть! Мне это знакомо. И задача сейчас - научиться в дне жить глубинными чувствами и не поддаваться на провокации от сознания на позитивные эмоции. Когда в глубинных чувствах, то позитив тоже есть, но он спокоен, тих и живой, от Личности... Вот так могу описать свой опыт. Может, кому-то в помощь.

  • Ю
    Юлия

    Спасибо автору, что поделилась опытом. Как часто мы слышим слово "Эйфория", но кто на самом деле понимает его истинное значение. Эйфория - это опустошающая эмоция, суррогат счастья.

  • Т
    Татьяна

    Ольга, спасибо за освещённый аспект! Для меня статья очень полезная, наблюдала за вот этим тщеславием, как Левая очень тоненько и почти незаметно подаёт свою конфетку и я когда различаю, когда не различаю. Но какого-то оформленного понимания не было. Очень помог ваш опыт понять себя глубже. Спасибо!

  • Ю
    Юлия

      спасибо за статью, хочу поделиться, вот таким разделением смысла РАДОСТИ - что на самом деле мы назваем Радостью и что чувствуем.”Радость — это слово-склейка. Два разных понятия склеены в одно слово “радость” и это вызывает самую большую подмену в системе ценностей современного человека.
    У слова “радость” есть ДВА абсолютно разных значения:
    • первое
    Истинное значение слова “радость” образуется из Ра + Дость, и имеет значение:
    Ра в достатке -> Достаточно энергии Света -> Достаточно энергии Бога -> Присутствие Божественного.
    Истинная РаДость проживается — как общением с Истиной, прямое общение с Богом, и не является эмоцией.
    В теле и жизни истинная РаДость проявляется как природа быть собой, быть в том месте где должен быть, делать то что сейчас нужно делать, это ощущение гармонии, любви и связи с Богом, проживающееся телесно.
    • второе
    Эмоциональное состояние, проживающееся как кратковременная эйфория в следствии определенных действий. Ниже рассмотрим более детально это эмоциональное состояние. А в будущем для этой эмоции должно быть найдено отдельное образное слово. Пока же давайте различать их так:
    радость — эмоция, Ра-Дость — первое (истинное) значение.”

    A
    Alix

    Так и есть, такое же понимание! Спасибо что так хорошо выразили.

    В
    Виталий

    Спасибо, Юля. Это показывает, что при чувстве радости можно быть на самом деле и серьезным, и сосредоточенным. Ведь главное - со светом внутри, то есть “на связи”. А сейчас в общем понимании оно ближе к понятию “весёлый”. Действительно, неслабая подмена.

  • В
    Виталий

    Прекрасная статья, очень четко всё описано.

    Самое интересное, что даже разобравшись с данным механизмом зарождения эмоций, отследив и поняв его действие, все равно  наступал на одни и те же грабли. Слишком уж велик соблазн потешить свою значимость в данном трехмерном мире.. или же просто расслабиться и насладиться “без тормозов”. 

    Ничего, и с этим разберемся). Данная статья в помощь. Спасибо)

  • V
    Vyacheslav

    Спасибо! Очень важная для меня статья, сложно понять где чувства а где эмоции. Пока понял что сознание провоцирует когда находишься в чувствах, пытается пробить на эмоцию, появляется соблазн поделится с другими своей радостью -  ни в коем случае нельзя потдаваться, в таком случае “сливаешься”, надо держать в себе и продолжать наслаждаться )

  • В
    Виктория

    Спасибо за анализ! Я тоже заметила, что когда после практики в группе делюсь чувственными переживаниями, то они исчезают. Странно - в практике были чувства, поделилась - исчезли. И я пришла к выводу, что пережитый в практике опыт очень личный, интимный для сознания. Им нужно не делиться, в нём нужно пребывать, Жить!

    О
    Ольга

    Вика, знаете, а меня тоже этот вопрос очень долгое время волновал: делиться чувственным опытом или нет. В итоге всё так просто оказалось: просто не бросать чувства во время разговора. Через нас говорит либо Бог, либо животное. Если говорит Бог - чувства после рассказа никуда не уйдут. Если животное - будут вопросы, и вопросов будет много) 

    Говорить медленно, чутко, чувствуя, кто сейчас подаёт голос. Важнее - остаться в чувствах, а не рассказать. Если есть чувство, что определённый момент не стоит выносить наружу - послушаться без сомнений.

    А потом вообще так интересно оказалось... Ведь чувственный опыт описывается, в принципе в одних и тех же словах ( Любовь, радость, свет, счастье, и тд). Для сознания большинства этих людей эти фразы понятны. И если у них есть собственный опыт - они поймут вас исходя только лишь из этих слов. И вот, вы говорите эти слова, не имея над собой цель обязательно изысканно высказаться, чтобы люди поняли, о чём вы. Вы просто говорите простые слова, оставаясь в чувствах. И кто открыт 

  • О
    Оля

    Доброго времени суток! Оленька статья прекрасная. У меня возникло пару личных вопросов по поводу начала становления на духовный путь. Если вам не трудно ответить на пару моих наболевших вопросов, буду очень благодарна. Напишите на почту [email protected]

  • В
    Владимир

    Оленька, спасибо за статью и за опыт, которым делитесь. Помогло разобраться в своих чувствах и ощущениях.

Залишити коментар