Успенський собор. Чи тільки час руйнував Святиню?

Успенський собор. Чи тільки час руйнував Святиню?

Національний Києво-Печерський культурний заповідник – це унікальна історична пам'ятка, заснована ще в XI ст. Вона є духовною скарбницею, соціальним, культурним і просвітницьким центром. Це важлива культурна спадщина для всього людства. Києво-Печерська Лавра вважається одним з уділів Богородиці. Головний храм Києво-Печерської Лаври — Велика Печерська церква (Успенський собор).
 
За свідченням Нестора Літописця, кам'яна церква Успіння в Печерському монастирі була закладена з благословення преподобного Антонія ігуменом Феодосієм і єпископом Михайлом 1073 року. 1088 року, через п'ятнадцять років після заснування, церква була готова до освячення. Вона відрізнялася незвичайною величчю та красою зовнішнього і внутрішнього оздоблення.
 
Про первинне оздоблення храму можна судити за описом, наведеним у літописах, «Печерському Патерику», «Синопсисі» і у спогадах очевидців. Внутрішня центральна частина була прикрашена мозаїками (зокрема — із зображенням Богородиці Оранта), на інших стінах був фресковий розпис.
 
Час руйнував цей храм, перетворював і відтворював знов, як непорушну святиню Православ'я. Але чи тільки час був причетний до руйнувань храму?
Успенський собор Києво-печерської лаври
1. Успенський собор Києво-Печерського монастиря. Реконструкція будівлі 1078.
2. Успенський собор. Сучасний вигляд.
 
Успенський собор Києво-Печерського монастиря. Реконструкція будівлі 1078Перше серйозне пошкодження собору зафіксоване 1096 р., коли до Києва підійшли печеніги. 1230 р. храм постраждав від землетрусу, але незабаром був відбудований. 1240 р., в роки татаро-монгольської навали, церква знову постраждала. Загарбники зруйнували мури навколо монастиря, а Собор пограбували — забрали прикраси, церковне начиння, зняли хрест, зруйнували іконостас. Баня і склепіння храму обвалилися. Збереглася тільки частина вівтарних мозаїк. І лише 1470 р. на кошти київського князя Симеона Олельковича храм був повністю відновлений. Кримські татари під керівництвом Менглі-Гірея завітали до Києва і пограбували Успенський собор 1482 року.
 
1718 року сталася пожежа. 1729 року Успенський собор у Києві відновлюють і прикрашають заново в стилі українського барокко (про особливості цього стилю можете прочитати онлайн у книзі «АллатРа»).
 
З приходом радянської влади Свято-Успенський собор спіткала та сама доля, що і більшість споруд культового призначення. 1926 р. проведення служби заборонили, до 1930 року монастир був закритий. Успенському собору судилося стати музеєм атеїзму.
 
Під час Великої Вітчизняної війни собор був зруйнований вибухом 3 листопада 1941 року. Згідно з матеріалами Нюрнберзького процесу, вибух здійснили німецькі окупаційні війська. Правдоподібність цієї версії підтверджує той факт, що вибух собору був зафіксований німцями на кіноплівку і потрапив в офіційну кінохроніку. В середині 1990-х її кадри були знайдені в приватному зібранні в Оберхаузені і прислані в Київ за сприяння доктора Вольфганга Айхведе (Еісhwedе), директора Forschungеsstellе Osteuroра Бременського університету, який займався проблемами реституції.
 
Відомо також про висловлювання високопоставлених нацистських чинів про те, що відсутність цієї святині послабить національну свідомість народу, а також про доцільність перешкоджання тому, «...щоб стародавні місця релігійного культу ставали місцями паломництва і, відповідно, центрами руху за автономію» (Газета «2000»: Хто висадив у повітря Успенський собор, стаття Євгена Павловича Кабанця, провідного наукового співробітника відділу історії Лаври Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника).
Успенський собор Києво-Печерської лаври після вибуху 1941 рокуУспенський собор Києво-Печерської лаври після вибуху 1941 року
Успенський собор Києво-Печерської лаври після вибуху 1941 рокуУспенський собор Києво-Печерської лаври після вибуху 1941 року
21 листопада 1998 року, в день пам'яті Архістратига Божого Михаїла, Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Київський і всієї України Володимир поклав першу цеглину в основу Великої церкви, що знову почала відроджуватися. Через два роки, 24 серпня 2000 р., Блаженніший Володимир освятив величний храм, побудований на місці руїн. Під час відновлення Успенського собору були повернуті форми і декор XVIII ст. (тобто в стилі українського барокко!).
 
Це далеко не повний перелік подій, які довелося «пережити» головному храму Києво-Печерської Лаври. Буквально від самого заснування його намагалися зруйнувати, перебудувати, змінити внутрішнє і зовнішнє оздоблення. Чому? Це святиня, яка завжди залишалася символом єдності і віри.
 
У 12 номері газети "Сенсей" за 2013 рік була опублікована стаття "Чудесний випадок зцілення", у якій киянин Олександр, який працює екскурсоводом по Києву, розповів наступне:
“В Лаврі, до речі, після перебудови навіть колись приїздили тибетські ченці й стверджували, що в їхніх книгах написано, що є три святих міста - Єрусалим, Лхаса і Київ. Вони казали, що такого відкритого неба більше немає ніде у світі - в Києві сходять вгору сто стовпів світла. Раніше було більше - поки не підірвали Успенський собор. А зараз цей пучок світла піднімається лише від Печер”.
Але є ще один факт з історії Успенського собору, який заслуговує на увагу! Відповідно до Києво-Печерського патерика, одним з авторів мозаїк міг бути чернець Аліпій Печерський. У джерелі Споконвічних Знань, книги Анастасії Нових, є з цього приводу такі рядки:
“— Так от, Даміан лікував людей молитвою, помазуючи хворих єлеєм. А, наприклад, інший учень Агапіта – Аліпій замість єлею використовував фарби. Він був іконописцем. Іще будучи юнаком, Аліпій допомагав грекам розписувати Успенський собор в Печерському монастирі. А потім і сам розпочав писати ікони. Агапіт же навчив його, як з допомогою молитви і фарб можна лікувати шкірні захворювання у людей, наприклад ті ж виразки, гнійні рани.
— А як їх можна лікувати за допомогою фарб? – здивувався Костік.
— Ну, як? Фарба ж має рідку основу. Це ті ж масла̀, які змішують з барвниками. Плюс іще самі барвники мають додаткові лікувальні властивості, що, звичайно, підсилює загальний оздоровчий ефект. Адже раніше використовувалися натуральні барвники, не те що нинішня хімія. Деякі барвники мають хороші антибактеріальні властивості, наприклад той же барвник синього кольору індика̀н, який отримують з рослини індигоноски. Окрім того, у ті часи часто використовувалися червоні і жовті фарби, які, завдяки своїм компонентам рослинного і тваринного походження, мали антисептичну, протизапальну, ранозагоювальну дію.
— Виходить, що Аліпій поєднував професію художника з професією лікаря? – підсумував Микола Андрійович.
— Абсолютно вірно, аби приносити людям максимальну користь, – підтвердив Сенсей. – До речі, Агапіт передав Аліпію і немало секретів з приводу його першої «професії». Він розповідав йому про поєднання кольорових гам фарб, їхній вплив на психіку людини, розповів і про систему зображення просторових та часових співвідношень…
— Не зрозумів, - здивувався Микола Андрійович. – Це що, в одинадцятому столітті Агапіт передав Аліпію тонкощі психології сприйняття кольорів та системи зображення просторових і часових співвідношень?
— Я думаю, Аліпій теж би здивувався, якби дізнався, що ці прості істини стануть наукою тільки через тисячу років, – усміхнувся Сенсей. – Та все це сприйняття кольорів за великим рахунком не є настільки важливим. Головне, чому Агапіт приділяв особливу увагу, так це як сотворити невидимий ефект від зображення. Тому що Агапіт стверджував, що ікона не повинна ідеалізувати образ, аби не створювати з даного образу ідола для сліпого людського поклоніння. Але вона повинна була бути одухотвореною. Головне не як і на чому писався образ, на шматку дерева чи розпису на стіні, але в якому духовному стані перебувала людина, що писала його. Тому що, перебуваючи в особливому стані свідомості, коли людина максимально абстрагується від свого Тваринного начала і максимально проявляє своє Духовне, в ікону закладається особлива сила. Вона здатна ввести споглядача даної ікони в особливий стан свідомості, збудити відчуття реальності присутності божественного і породити в людині духовний сплеск або, як говориться сьогодні, здійснити «підзарядку». І чим чистіші помисли та стремління художника до Бога, тим могутніше відчуватиметься даний ефект, який, завдяки своєму позитивному заряду, здатен духовно преображати людину, я вже не кажу про те, що нормалізувати його фізичне здоров’я. Бо фізичне здоров’я в першу чергу залежить від духовного. Причому такий сплеск сили, породжений Вірою художника, буде стабільно зберігатися протягом тисячоліть.
— Тисячоліть? А чому так відбувається? – поцікавилася Тетяна.
— Тому що для справжньої духовної сили в дійсності не існує ні часу, ні простору.
— А це розповсюджується тільки на ікони? – поцікавився Костік.
— Це розповсюджується на будь-який художній твір. Адже справа не у дерев’яній дошці, покритій фарбами, як говорив Агапіт, не у полотні, не в скульптурі і не в книзі, а у тій внутрішній силі, яка закладалася у даний твір”.

(А.Нових, "Сенсей–II")

Вочевидь, наші предки знали про важливість духовного розвитку Особистості, про значущість передачі духовних Знань для майбутніх поколінь! Першочерговою у розписі соборів і храмів для них була не краса внутрішнього або зовнішнього оздоблення, а та духовна сила, яка закладалася автором у його творіння.
 
Чи став саме цей факт причиною численних руйнувань і змін Успенського собору? Хай кожен сам дасть відповідь на це питання…
Успенський собор Києво-Печерської лавриУспенський собор Києво-Печерської лаври, парадний фасад
Успенський собор Києво-Печерської лавриУспенський собор Києво-Печерської лаври, тильна сторонаУспенський собор Києво-Печерської лаври, тильна сторона
Успенський собор Києво-Печерської лаври, парадний фасадУспенський собор Києво-Печерської лаври, парадний фасад
Успенський собор Києво-Печерської лаври, іконостасУспенський собор Києво-Печерської лаври, іконостас
Літургія в Успенському соборі Києво-Печерської лавриЛітургія в Успенському соборі Києво-Печерської лаври
Царські врата Свято-Успенського СоборуЦарські врата Свято-Успенського Собору. Праворуч - зображення преподобного Агапіта Печерського на вратах
Верхня частина Царських врат Успенського СоборуВерхня частина Царських врат Успенського Собору
 
 
Автор: Олег Настусенко
 
 
Пропонуємо вам також переглянути пізнавальні передачі про Києво-Печерський монастир проекту "Знаки часу":
 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 60

Підписатися на новини



Успенський собор. Чи тільки час руйнував Святиню? - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 60
Схожі статті:


Коментарі
  • Раиса

    05.07.2017 10:44

    Успенский собор в Киево-Печерской лавре  - святое место обозначенное самой Пресвятой Богородицей. Несмотря на разрушение  Собор возрождается  во славу Пресвятой Богородицы и Святого Духа , К сожалению, его современное художественное убранство не соответствует  тем  символам, которые  необходимо было сохранить для святого божественного  места.Ведь Собор был расписан Алипием, учеником Агапита и в росписи был вложен сакральный божественный смысл и энергетика.Но и таким как и сейчас Собор привлекает паломников и верующих. Действительно,- свято место пусто не бывает!!! Слава Богу за всё! Любовь и Благодарность!!!

    Відповісти
  • Евгения

    18.04.2016 00:03

    “...Для настоящей духовной силы в действительности не существует ни времени, ни пространства.”

    Спасибо за интересную статью, новые подробности о строительстве Храма и его значении в Наше Время!
    Да, там энергетика сильная чувствуется!
    А еще рядом Трапезный Храм, где говорят, на Пасху и Рождество... является  сама Богородица...

    Відповісти
  • Ksenia

    17.04.2016 19:33

    Во время экскурсии в Успенском Соборе тоже обратила внимание на наличие знаков и символов, отрицательно воздействующих на человека: обратная свастика, звезда Давида (древний магический знак “повелитель Джинов”), череп и кости (ну это сейчас практически везде в храмах, трактовка понятно какая...) и т.д. Когда разглядывала старые фотографии на территории Верхней Лавры, меня удивило, что Успенский Собор разрушен до основания, а остальные здания вокруг него стоят нормально. Подумала, а почему ж именно его взорвали?? А потом, когда узнала, что храм расписывали монахи с Афона и Алипий (ученик Агапита), всё стало на свои места... Да, ориентирование сознания народа на потребительский формат мышления приводит к тому, что всё заменяется на “барокко”. Но всё в наших руках))) Очиститься от этого “барокко” в своём ежедневном выборе и превратиться в прекрасную жемчужину может каждый.

    Про монахов из Тибета раньше не слышала, было интересно прочитать)) А кого-то сохранилась эта статья? Может на АЛЛАТРА Библиотеку выложите?

    Відповісти
  • Егор

    17.04.2016 17:17

    Интересно было читать статью, не слышал, что у тибетских паломников есть такая информация о соборе.
    Да, не простое это место, очень светлое и тихое.

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція