У чому сила, брат?

У чому сила, брат?

Не бійся нічого; бо Той, Хто сказав: осмілюйтесь, Аз єсмь, не бійтеся – є з нами.

(Григорій Синаїт, "Добротолюбіє")


Будучи по житті людиною м'якою і сором'язливою, я часто страждав через ці свої якості, які неодноразово призводили до проявів слабохарактерності. У мене завжди виникали труднощі з тим, щоб сказати "ні", коли було потрібно сказати "ні". Якщо мене про щось просили або пропонували зробити те, що суперечило моїм планам, інтересам, прагненням, я йшов всупереч своїм почуттям і внутрішнім позивам, погоджуючись на не надто прийнятний для мене варіант розвитку подій.

Чому ж я робив це. Внутрішня слабкість? Невпевненість в собі? Прагнення всім догодити? Бажання виглядати хорошим в очах іншої людини? Бажання здаватися, а не бути? Так, так і ще раз так. Весь цей "суповий набір", який є основою для зростання комплексу неповноцінності, присутній в мені. Хоча приймаючи такі безвольні рішення, я завжди знаходив "вагомі аргументи" такого плану: "Постарайся увійти в становище людини, прояви чуйність, не будь безсердечним". Але потім, за певний час, той самий голос заводив заїжджену пластинку, "пиляючи" мене зсередини: "І навіщо ти взявся за це, адже це не було твоїм щирим бажанням". Таким чином, добровільно взявши на себе тягар зобов'язань і совісно виконуючи їх, я починав тихо ненавидіти ту людину, яка "підсунула таку свиню". А потрібно ж всього-на-всього сказати "ні" або запропонувати людині інші шляхи вирішення даного питання. Більше того, я почав помічати, що таке вирішення ситуацій мало зворотний від очікуваного мною ефект. Ті люди, заради яких я йшов на таку "жертву", швидко звикали до такого стану речей і потроху просто втрачали повагу до мене. Втім, і я втрачав самоповагу.

Згодом я почав аналізувати подібні ситуації, намагаючись розібратися, чому вони з такою регулярністю повторюються, призводячи до внутрішнього дискомфорту. Я зробив для себе висновок, що був нечесним із самим собою: зовні – гра на публіку, створення образу "хорошого, доброго хлопця"; всередині – переживання, сумніви, злість.

“Для Людини важливо пам'ятати, що прагнення вдавати з себе не означає бути. Головне, покладатися на внутрішнє, на те, що виходить від Душі. Жити не заради думки інших «тваринок». Найкращий суддя — це Совість. Прийнявши особисте рішення пильнувати за думками, дуже складно дозволити собі халтурити. В людині є важливою чистота внутрішнього одкровення перед самою собою, адже вона ніколи не буває самотньою, Бог завжди з нею”.

(А. Нових, «АллатРа»)

Раз по раз розбираючи подібні випадки, я усвідомив, що ситуації, описані вище – це лише вершина айсберга. А під водою знаходиться величезна брила під назвою "невпевненість в собі", постійним підживленням якої є безперервний потік сумнівів. Адже якби в тих випадках я сказав "ні", це не призвело б до вирішення внутрішнього конфлікту, оскільки мене б спіткало почуття провини за виявлену "черствість". Отже, справа не в людях, не в зовнішніх ситуаціях, а в мені, в тих процесах, які відбуваються всередині мене. Я просто їх не контролюю ...

Потім спливли й інші ситуації, в яких чітко простежувалася невпевненість в собі як результат переважання всередині мене сумнівів і страхів. Наприклад, не раз прийняття важливого рішення хотілося перекласти на іншу людину, щоб зняти з себе відповідальність. Або ж, бувало, при здійсненні вибору суспільна думка, думка оточуючих ставала важливішою, ніж внутрішнє чуття і позиви, які виходять з глибин мого "я". Ситуації начебто різні, але корінь "бід" один – власні сумніви. Саме вони ставали причиною внутрішньої смути.

Кожен одвічно один.
Завжди починай із себе.
Слухай свій шепіт у грудях.
Ти сам капітан корабля.

Не чіпляйся ні за кого.
Не зациклюйся, не зависай.
Ти сам собі щастя, любов.
Ти сам собі пекло чи рай.

Відповідальність лежить на тобі.
Не перекладай. Не свари небеса.
Всі моменти в долі твоїй
ТИ завжди створюєш САМ.

(Володимир Шустов, "Ти сам капітан корабля")

Переклад: BERG

 

Я уявлення не мав, як впоратися з цією напастю. Адже, як виявилося, в мені, всередині мене є хтось, хто постійно намагається поставити мене ж в невигідне становище, створюючи внутрішній неспокій і провокуючи метання з боку в бік. Причому цей спритник примудряється подати все так, що за будь-якого результату тієї чи іншої зовнішньої ситуації я опиняюся в програші, тобто зі своїми внутрішніми муками, стражданнями.

Якщо ворога пізнати – з ним вже можна якось боротися. Адже перекладання відповідальності на когось зовні призводить до того, що одні й ті ж небажані ситуації повторюються із заздрісною стійкістю. І тут мені, як не можна більш доречно, під руку потрапили Знання про природу людини, які викладені в книгах Анастасії Нових. Після дотику до Споконвічних Знань мені нарешті вдалося викрити ворога, впізнати його в обличчя. Ним виявилася власна ж свідомість, яка є ніби приватним підрозділом глобального Тваринного розуму. Як я відкрив для себе, саме вона намагається мене як особистість обдурити, підставити, заплутати, підсовує сумніви, страхи, малює зовнішніх ворогів.

“Для того, щоб позбутися шаблонів – потрібно їх вивчити, потрібно вивчити, хто диктує в тобі, хто тобою маніпулює. В тобі (!) маніпулює – не звідкись там з телевізора, з преси, з інтернету вилазить. Ні. В тобі. Ось коли ти це розумієш, вивчаєш... а це вивчається саме мозком. Він сам себе пізнає і сам заганяється в глухий кут, а зайшовши в тупик – він дає свободу особистості. Дуже просто. Просто не можна лінуватися, треба дійсно працювати”.

(З передачі "Сенс життя – БЕЗСМЕРТЯ")

Прийнявши в своє життя Споконвічні Знання, скрупульозно вивчаючи книгу "АллатРа", я почав потроху розбиратися зі своїми "тарганами" в голові. Причому з того часу, як я став на духовний шлях, то відзначив, що Щось ніби підштовхує мене до того, щоб проявляти твердість під час прийняття того чи іншого рішення. Іноді доводиться просто "ламати" себе, йти проти себе колишнього. У таких випадках я завжди звертаюся всередину себе і шукаю Там підтримку, покладаючись на Його Волю. І Бог не залишає мене самого – Він відповідає мені знаком або підказкою, що я дію правильно. А коли є згода Божа – нічиє підтвердження більше не потрібне. Таким чином, кожного разу після прийняття вольового рішення я відчуваю приплив сил і впевненості в собі. При цьому також відчуваю, що зростає моя довіра до Бога і Його стосовно мене. Я зрозумів, що опорою на духовному шляху можуть стати чесність перед самим собою і впевненість в собі. Це не означає бути байдужим до людей, до їхніх проблем. Ні. Це означає довіряти своїм почуттям, прислухатися до голосу Душі – і тоді добрі справи творяться легко, без натуги і насильства над собою, а допомога іншим людям є щирою і тому набагато більш дієвою.

Хай твої дії часом не до ладу,
І не в той бік звертає часом шлях.
Буває так, що проти тебе – натовп,
Та поки б'ється серце – не звертай назад.

Як чуєш шепіт з надр свого ти тіла,
Цей ледь вловимий тихий голосок,
Роби ти так, як душа захотіла,
Адже, в момент цей допоміг тобі Бог.

Лиш серце слухай. Бо чужі поради
До доброго тебе не приведуть.
Душа на все спроможна дати ради,
Чужі ж думки в'язницю заснують.

Роби, як знаєш, по душі і честі,
Не заважаючи істотам іншим жити.
Живем ми разом на одній планеті,
Яку складають Радості й Дива.

(Володимир Шустов, "Слухай серце")

Переклад: BERG

 

Відповідно до того, як я вивчав Споконвічні Знання, я все більше почав розуміти суть того, що відбувається навколо. У житті виникали ситуації, які ставали для мене справжніми уроками, хоча без Знань вони б могли обернутися на несправжні катастрофи.

Коли я відправив свою першу статтю на "АЛЛАТРА Новини", то вона була прийнята на ура і опублікована практично без змін. Я надихнувся і написав ще одну статтю. Але коли зайшов на сторінку її вичитки, то з жахом побачив, що вона просто рясніє червоним від виправлень. У мене так все і "впало" – не хотілося вже ані статті, ані її публікації, взагалі нічого. Мені здалося (а насправді свідомість в цьому переконувала), що якщо так багато правок, то стаття нікчемна. А ще вона моментально наділила авторитетністю тих людей, які здійснювали вичитку – мовляв, вони цим давно займаються, їм видніше. Але потім, прийшовши до тями, я змінив ставлення до подій і вирішив сам в усьому розібратися. Адже ті люди, які вичитують – такі ж, як і я, зі своєю думкою, досвідом, світоглядом. Вони теж можуть помилятися або просто бачити ту ж картину з іншого ракурсу. Тоді я вирішив підійти до кожної правки індивідуально і, зберігаючи внутрішню об'єктивність (наскільки це можливо в даній ситуації), залишити свій відгук і пояснити своє бачення щодо кожного невирішеного моменту. Так я розглянув кожну правку, прийнявши приблизно третину з них без обговорень. Щодо інших же дав детальне пояснення, чому я з ними не згоден. Виконавши цю роботу, я відчув величезне полегшення. Було відчуття, що все набагато простіше, ніж уявлялося в перші миті. Насправді це я сам дав можливість свідомості згустити фарби, спровокувати паніку і дозволив якісь істеричні нотки в поведінці. Адже це я віддав їй важелі керування собою, допустивши в собі безконтрольний потік думок, сумнівів, емоцій. А у підсумку вирішилося все настільки просто – ніхто і не думав наполягати на своїх правках, і стаття була спокійно дороблена. Після завершення ситуації я відчув, що здобув хоч і маленьку, але перемогу над своєю свідомістю, над самим же собою. Це був справжній крах шаблонів. Відчув приплив впевненості в собі і подяку Богові. А також здивувався, наскільки вона, свідомість, здатна спотворювати реальність і подавати її в хибному світлі.

“Людина постійно вигадує собі якихось ворогів, бо за великим рахунком не може розрулити свій внутрішній конфлікт між своїм Тваринним і Духовним. Стосунки між групами людей і державами – це лише збільшена, роздута копія цього конфлікту. А насправді найлютіший ворог для людини – це вона сама, а точніше її Тваринне начало. З ним не поборешься звичайними способами, бо чим більшим буде протистояння, тим сильнішою буде й агресія з боку Тваринного, оскільки ти вкладаєш у цей конфлікт свою увагу. Перемогти його можна лише своїм небажанням піддаватися на провокації і спокуси Тваринного начала, а також зосередженням на духовному, корисному для душі. І ось тоді, коли ти займеш таку внутрішню позицію і щиро будеш їй слідувати, тоді й у зовнішньому світі у тебе не буде ворогів, а життя перетвориться на захоплюючу гру”.

(Анастасія Нових, "Сенсей-IV")

Звичайно, свідомість – це не той ворог, якого можна здолати наскоком. Якщо вона хазяйнувала в мені десятиліттями, не так вже й просто підпорядкувати її собі за короткий термін. Проте з часом вона здатна стати хорошим слугою, сумлінно виконуючи свої функції посередника між мною і зовнішнім світом, ставши інструментом його пізнання. У книзі "АллатРа" є такі слова: "Звичайно, Тваринний розум сильний, але це не порівняти з основною силою зі світу Бога". За будь-яких життєвих обставин я намагаюся не забувати про те, що, як би там не було, особистість завжди сильніша. Адже я як особистість здатний постійно підтримувати контакт з Душею, звідки виходить сила Божа. А для того, хто перебуває в реальності Бога, немає нічого неможливого!

Не перевіряючи себе, не пізнаєш меж.
До мети рухайся так, немов перешкод нема .
Якщо страху хвиля тебе здолала
То вважай, що закінчилась ця гра.

Вір в перемогу, безстрашно йди до своєї мети
Перемогти або здатися вирішуєш лише ти.
Якщо сам невідступно впевнений в перемозі,
Без сумніву колись торкнешся ти мрії.

Ти здатний досягти будь-якого бажання,
Якщо серцем захочеш, то допомога прийде.
Від народження в кожному – зерно Творіння.
Сила Бога знаходиться в серці твоєму!!!

(Володимир Шустов, "Сила Бога знаходиться в серці твоєму")

Переклад: BERG


Автор: Віталій Баглай

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 132

Підписатися на новини



У чому сила, брат? - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 132
Схожі статті:


Коментарі
  • Денис

    14.09.2016 10:47

    Искренне Благодарю автора за ценный опыт! Это доказывает что сознание работает шаблонно - ведь у меня те же шаблоны!!! 

     

    Відповісти
  • Мария

    12.09.2016 17:26

    когда я заметила, что сознание меня ругает за мое “нет”, вот это было удивление, оказывается, я не хочу огорчать своим отказом людей...даже в ущерб себе....это было открытие...пришло понимание как важно быть честной с собой

     

    Відповісти
  • Ирина

    04.07.2016 23:14

    Спасибо за то,что поделились опытом.Животное не изощряется,у всех одно и тоже.Ваша статья побудила задуматься о своих скелетах в шкафу.Особая благодарность за подборку стихов и цитат из книг А.Новых.

    Відповісти
  • Денис

    27.06.2016 08:35

    Благодарю! Замечательная статья.все о чем пишет автор присутствует во мне.очень вовремя прочитал!

    Відповісти
  • павлуша

    26.06.2016 23:27

    Благодарю автора за прекрасную статью. Желаю вдохновения в написании новых статей и побед на духовном фронте

    Відповісти
  • Мария

    25.06.2016 13:17

    Огромное спасибо за  столь ценный опыт!!!
    Это принесло не только помощь Вашему духовному, но и благодаря искренности и честности перед самим собой-другим людям!!!!
    Спасибо Вам,Виталий!

    Відповісти
  • Олег

    25.06.2016 01:32

    Все правильно. Автор словно посмотрел мне в Душу и написали то, к чему я уже пришел а самое главное  даже то что чувствовал, но еще не осознал. Огромное спасибо!!!

    Відповісти
  • алёна

    24.06.2016 13:43

    Здорово! Статья в тему, прямо про меня...

    Відповісти
  • София София

    23.06.2016 23:23

    Спасибо, за статью!) Я тоже раньше совершала поступки, при которьіх ламала себя, шла на поводу других, слушала их советьі, а получается перекладьівала ответственность. Сейчас, когда есть Знания, учусь слушать чувства, сльішать себя истинную, и ето как глоток свежего воздуха, как жить заново начала.

    Відповісти
  • мария

    23.06.2016 22:46

    спасибо) очень понравилась статья) Это правда:сознание- инструмент, и  им нужно пользоваться, иначе будет наоборот)

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція