У кожному з нас живе Бог

У кожному з нас живе Бог

…Ми браття, ми одне,
Один вогонь, одне тепло, одна свіча…
Давайте пам’ятати… про рідне,
Про те, що вічності струною зветься
Про те як світ єдиним серцем б’ється…  

Марина Гузенко
Переклад: Альона Романюк

 

Рік тому мені випала нагода поїхати в Дівєєво – маленьке паломницьке містечко в Новгородській області, де знаходиться обитель православного святого Серафима Саровського.

Згадуючи цю поїздку, на думку спадає фраза "подорож – це маленьке життя". Я розумію її так: маленьким життям подорож стає саме через зустрічі з людьми, різними і, здавалося б, відмінними від мене. Кожен зі своєю реальністю, чудовою і часом несподіваною Глибиною, завдяки якій пізнається, ще більше розкривається своя власна Глибина... і Єдність... Те наше однакове, та проста Людська суть, що знаходиться всередині кожного з нас, і є диханням нашого життя, її основою і першопричиною.

 

На шляху до маленького чуда

Ми поїхали втрьох: моя сестра, подруга і я. Поїздка була непередбачуваною, ініціатором була моя сестра. Ми не знайшли доступні квитки на потяг, тому вмовили нашу подругу відвезти нас в Дівєєво на машині (вона – єдиний водій в нашій компанії).

Моя сестра – православна християнка, подруга Ліля – з мусульманської сім'ї, її дідусь був муллою у місцевій мечеті (саме тому умовою нашої поїздки було зупинитися не в монастирському готелі, а взяти з собою намет і розташуватися в лісі). Я займаюся духовними практиками і медитаціями, викладеними в книгах Анастасії Нових. Незважаючи на це все ми – звичайні сучасні люди, що йдуть в ногу з часом, успішні в кар'єрі, відвідуємо фітнес-клуби і до 30-ти років все частіше віддаєм перевагу подорожам або виїздам на природу в якості активного відпочинку, з планами на майбутнє і просто закохані в життя з його можливостями і перспективами. Зовсім не релігійні, якщо під цим словом розуміти регулярне відвідування служб в церкві, причастя, намаз, похід в мечеть. Ні, нічого цього ми не робимо в умовах ритму мегаполісу.

 

Розмова під зірками... про Головне

Проїхавши сім годин від Москви до Дівєєво, сидячи ввечері біля багаття і намета, розташувавши його в лісі на березі струмка, відвідавши з сестрою храм (Ліля в цей час розвідувала місця, де можна було б перекусити) і скупавшись в джерелах, залишивши на ранок відвідування останнього озера батюшки Серафима в районі мордовського заповідника, де, за розповідями, провів частину свого життя старець, ми раптом заговорили про Головне.

Хтось запитав, як відчувається це місце, велика православна святиня, на чуттєвому рівні. Розмова зайшла про Бога, про Глибинні Почуття, про те, хто, як і де стикався з цим... внутрішнім Джерелом нескінченної Радості і неземного Щастя. Я сказала, що вперше це сталося зі мною в Києво-Печерській Лаврі після відвідування ближніх печер і Церкви Введення з мощами святого Агапіта Печерського. Вперше з того моменту як закінчилося дитинство, оскільки, слухаючи далі розповіді подруг, я згадала абсолютно ясно, що це Почуття було мені добре знайоме, коли я була дитиною.

Сестра поділилася своїм досвідом першого причастя в храмі, коли приблизно у віці 10 років, в день пам'яті її улюбленого святого, вона стикнулася з почуттям надзвичайного внутрішнього трепету, благодаті, нескінченного світлого свята всередині.

Ліля сказала нам про те, що в дитинстві у неї було відчуття досконалої легкості і внутрішньої свободи, знання того, що її сила, як Особистості, величезна, що немає ні бар'єрів, ні перешкод. Це почуття було для неї цілком природним, і вона не знала що може бути по-іншому. Коли вона подорослішала — це почуття втратилося. І все ж, навіть зараз у неї бувають такі моменти, коли раптом приходить Воно, це почуття, і тоді: “...Я відчуваю легкість, свободу... відчуваю що я можу все. Ну, абсолютно все. Я знаю, що мої можливості безмежні... побажай я зараз чого-небудь... і в той же самий час мені нічого не потрібно, бо там – Любов, величезна Любов до всього сущого і трепетна Вдячність. Але я знаю, що це почуття неможливо втримати. Воно приходить саме по собі на коротку мить і саме відходить".

На ранок ми поїхали до останнього джерела. Підходячи до ікони Серафима Саровського, Ліля запитала мою сестру, чи можна їй, мусульманці, теж просити батюшку Серафима про що-небудь. Моя сестра відповіла, що про земні речі святих не просять, але що Бог Єдиний для всіх людей і, отже, до святих можуть звертатися послідовники будь-якої релігії. Ліля мовчки кивнула, ми тихенько постояли біля ікони, перебуваючи в своєму внутрішньому світі.

Повертаючись в цей день в Москву, в дорозі, моя сестра запитала нашу подругу: "Лілька, так про що ти попросила батюшку Серафима?" – "Про те Почуття".

 

В почутті любові — ми Єдині

Ця поїздка стала для всіх нас дивним відкриттям... Самі того не очікуючи, ми раптом відкрилися один одному, раптом зрозуміли, що Відчуваємо Одне й Те саме. Кожна з нас. І це єдине Глибинне Почуття, зв'язок з Творцем, є найміцнішим нашим зв'язком один з одним.

Цього року ми вже заплановано поїхали в Дівєєво, разом купалися в джерелах, разом ходили в храм... яка різниця, мусульманин чи християнин, якщо Бог Єдиний, і ми Відчуваємо Його?!

Кожна з нас знала це Почуття в дитинстві, кожна з нас знає його і зараз. Ми намагаємося пояснити Його по-різному, називаючи Богом або не називаючи ніяк, тому що Йому неможливо дати опис. Але кожен, абсолютно кожен, знає Його в собі і в іншому. Він проявляється у щирому почутті Вдячності, в турботі про ближнього, в світлій радості за іншу людину, у міцній справжній дружбі, в безкорисливій допомозі, у відкритості серця, в добрих справах, наповнених чистим прагненням поділитися зі світом своїм внутрішнім щастям.

Згадуючи різні випадки з життя я спостерігаю наступне: всі ми, жителі нашої планети, відрізняємося один від одного особливою унікальністю. У нас різні погляди, інтереси, уклад життя та світогляд. У нас різні релігії і ми по-різному називаємо Бога. Але все це лише зовнішні відмінності. Тому що, насправді, взаємодіючи один з одним в різних життєвих ситуаціях, ми всі залишаємося людьми. Всі ми проявляємо Людяність, якщо до когось прийшла біда. Ми всі радіємо Добру. Ми підтримуємо один одного у важкі моменти і щиро щасливі за успіхи друзів.

Я зрозуміла, що "поділ" людей на нації, релігії і соціальний статус існує лише на екранах телевізора, і підтримують ці переконання лише дуже маленький відсоток людей, і в своєму житті я рідко зустрічала таких. В реальному житті я спостерігаю зовсім зворотнє – у якій країні б я не перебувала, з якою би людиною я  не зустрічалася, слідом за швидкоплинним зовнішнім (національністю, релігією, професією, статтю) завжди відкривається глибоке справжнє внутрішнє – те, що є у мене, те, що є у кожного з нас – Людяність.

Просто згадати це незрозуміле прагнення допомогти, якщо ми раптом є свідком того, як хтось потрапив у біду. Прояв щирої турботи жителів незнайомого нам міста, що бадьоро запрошують: "Ідіть за мною, я вас проведу" – і проводжають до самого місця. Те саме відчуття, що "ми разом", коли після прохання до водія маршрутки зупинити на такій-то зупинці, оскільки я зовсім не знаю міста, весь салон хором і заздалегідь починає повідомляти: "Ось, це зупинка Парк Перемоги, через одну буде Ваша, я теж там виходжу, а Вам куди треба? Ходімо, я Вам покажу, мені як раз в ту сторону..." В результаті йдемо всім салоном.

Ми всі радіємо одним і тим же речам, у кожного з нас є щира потреба в моменти щастя поділитися цим станом з іншими. Незважаючи на різну релігійну приналежність, на Великдень ми несемо шматочок паски сусідам-мусульманам і святкуємо разом закінчення місяця Рамадан. Не кажучи вже просто про те, що ми разом влаштовуємо пікніки по вихідних і ходимо по магазинах. Все це і є наше справжнє, найважливіше, те, що нас об'єднує. Всіх і всюди. Людяність – те справжнє, добре, любляче, щире, що живе і світиться теплом Душі в кожному з нас і проявляється так багато-багато разів у житті. Те, що обдаровує безпричинною Радістю, окриляє, наділяючи почуттям дивовижної внутрішньої сили, коли і море по коліно, коли в Єдності один з одним і зі всім світом ми знаходимося на хвилі Добра. Це і є Його прояв у нас, у наших вчинках, в наших, наповнених Любов'ю серцях. Бог є Любов. Про це свідчить все наше життя.


Автор: Марія

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 68

Підписатися на новини



У кожному з нас живе Бог - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 68
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція