
Удвох наодинці

За останній місяць помітила в собі гостру необхідність дякувати всьому і всім: людям, ситуації, навколишньому світу, життю. Що приховувати, тільки починаю розуміти, що ж таке це справжнє життя. Перебуваючи в розширеному стані свідомості, помічаю більше, відчуваю, все набуває сенсу і об’єму, який непомітний, коли живеш розумом, коли слухаєш команди в своїй голові, нехай вони навіть деколи прикриті благими намірами. Кожна мить життя наповнена сенсом, оскільки вона відбувається тут і зараз, це дарує спокій, який важко пояснити, і стан благості зсередини. Стало дуже цікаво спостерігати і працювати над собою. А що сталося? Прийшло розуміння внутрішнього вибору, прийшло усвідомлення слів, які чула в житті часто і, здавалося, була з ними згодна, що життя не може бути скінченним, що існування тіла є тимчасовим і обмеженим. З кожним днем стає зрозуміліше, що все лише починається і моє Життя в моїх руках, варто лише довіритися внутрішнім почуттям, вести постійний діалог з Джерелом. Віра без знання є порожньою і хиткою, як бульбашки піни на морському березі, але коли через знання приходить розуміння, то все набуває зовсім іншого змісту, іншого виду, який нічим не обмежений, з'являється внутрішня Свобода і наповнюється яскравими барвами, неймовірними почуттями. З таким розумінням стає не просто легше, стає зрозуміло і природно. Коли я перебуваю в стані розширеної свідомості, то відчуваю щось надзвичайно рідне, до болю знайоме і приємне, що створює лише тим, що воно існує, що воно насправді є завжди.
Їхала днями в метро і прийшло усвідомлення, що оскільки моя природа є двоїстою, тобто, в мені є і Духовне, і Тваринне начало, то я можу свідомо обирати лише одне, тільки Духовне. А різниця в тому, що «Духовне начало, на відміну від Тваринного начала, ніколи не бореться за домінування над Особистістю». Виходить, що агресивно налаштоване на боротьбу за мою власну увагу лише Тваринне, воно хоче будь-якими доступними інструментами втягнути мене як Особистість у зовнішнє: думками, емоціями, задіює всі органи чуття, якими наділене тіло (нюх, смак, слух, зір, дотик – тактильні відчуття). Духовне ж начало в мені просто є, і воно є постійним, його природа – життя, незалежно від мого стану воно завжди зі мною, але відчути і стати його провідником я можу лише в тому випадку, коли виберу його усвідомлено на рівні внутрішнього розуміння. А для цього мені потрібна щирість, у першу чергу, перед самою собою, тобто чесність і готовність зробити цей вибір. Адже, по суті, щирість – це відсутність брехні.
Коли є це внутрішнє розуміння, то здається все дуже простим і приємним, не знаєш навіть, що може бути якось інакше, ніщо ззовні не несе в собі змісту. Але думки ніхто не відміняв, разом з внутрішнім зростанням росте, і спритність та моторність Тваринного начала в мені, адже воно постійно фіксує інформацію, тільки з величезним спотворенням потім підносить, адже почуття для нього незрозумілі, воно оперує голими фактами, і робить це дуже логічно, раціонально, з поясненнями і аргументацією. Часом, не встигнеш оком моргнути, як мозок уже тобі закидає «чудову ідею», яка «допоможе» твоєму розвитку, тільки віддай йому шматочок уваги, витрать на це свої сили і час, відволічись від стану внутрішнього пізнання на зовнішню суєту. І головне, що вийди зі стану і займися справою, а саме: «відволічись, перемикнись, ти ж не можеш бути в стані і робити те, що я тобі пропоную, тут потрібна твоя цілковита увага, адже це так важливо, я тобі це кажу як хороша думка». Здається все дуже легко, коли ти на духовній хвилі. А коли з'являється зацікавленість у чомусь, коли мені щось «треба, необхідно, хочу», нехай навіть мозок встановив прапорець «важливо для саморозвитку», то краще, як я зрозуміла для себе, переключити увагу всередину, відійти і подивитися на те, що відбувається, з позиції спостерігача, і, очевидно, хтось уже дуже настирливо в тобі тягне на себе ковдру.
Природний стан для моєї особистості – це коли вона перебуває на довгій хвилі, коли я живу, а жити я можу лише внутрішніми почуттями, які неможливо передати вербально, а вони настільки реальні, що обмеженість літер нездатна передати ці барви словами. Одна дуже хороша людина сказала, що життя – воно не може бути скінченним, це постійне тут і зараз. Як воно може закінчитися, якщо воно є постійним? Своїм вибором ми формуємо або життя, або смерть. Піддаючись на провокації матеріального світу, я втрачаю своє життя, змінюю його на одномоментне і швидкоплинне, змінюю його на смерть. Якщо мій вибір здійснюється в бік матерії, то я вмираю разом з тим, як помирає моє тіло. Я зрозуміла, що мені це не треба, я так не хочу, це не моє, і єдине, що у мене є це мій особистий вибір. І цей вибір полягає в тому, яким провідником я можу бути в цьому тримірному світі: Духовного начала чи Тваринного. І це не вибір між робити чи не робити в зовнішньому, це не вибір, коли я думаю: їсти м'ясо чи не їсти, вдягати коротку спідницю чи не вдягати, плакати чи сміятися, ні. Вибір знаходиться набагато глибше, вибір він всередині мене, і він єдине, що є у моєї особистості, у мене.
Автор: Жанна Хвещук
Серпень 2013 р
Спасибо огромное Жанночка, читаю эту статью не первый раз и каждый раз как новый пласт открывается, да настоящий он вне сознания, он внутри, когда знаешь, что такое Жизнь, то все время хочется ее выбирать, главное условие быть честным и открытым перед собой и перед Богом!
Понимание внутреннего выбора, постоянный диалог с источником...Настоящее понимание этих слов происходит когда начинаешь чувствовать, искренне любить и благодарить. Для сознания это все остается на уровне сухой, не живой информации. Только в искренности чувств открывается смысл ...Спасибо большое за статью.
Заинтересовала фраза “Порой, не успеешь глазом моргнуть, как мозг уже тебе закидывает «отличную идею», которая «поможет» твоему развитию, только отдай ему кусочек внимания, потрать на это свои силы и время, отвлекись от состояния внутреннего познания на внешнюю суету”. Хотелось бы хотя бы 1-2 примера какие идеи сознание закидывает для духовного развития.
А вы понаблюдайте за собой, я когда читала, то своих примеров вспомнила не один, это же так хорошо, когда можешь четко определить кто сейчас “керует”- руководит Личность или сознание.
Могу поделиться одним из своих примеров-осознания. На днях поняла, что после прочтения книг А. Новых, мой ответ был единственный Да и я приняла знания и пошла, сознание мне выстроило исключительно “духовную жизнь”, утро-вечер практики, разговоры только о духовном, чтение только для духовного развития, передачи только для того же и тд, но я стала роботом, который механически все выполняет и лишь изредка прорывались чувства через бетонную плиту, которой меня что-то привалило, что я не понимала, перестала чувствовать радость и любовь, перестала делать много дел, которые меня наполняли, которые были для Души, читать любимые стихи, смотреть фильмы. И все время задавалась вопросом почему нет любви? А потому что впереди меня шло сознание, я делала все эти дела сознанием.
Тем не менее мне удалось уйти из под власти сознания и осознать, что я не Жила. Что я делаю сейчас и как живу, да так же как и раньше, только стараюсь следовать своему внутреннему зову, чтобы счастье в каждой минуте. Читаю разную литературу, стихи, смотрю фильмы, встречаюсь с разными людьми. Задача для сознания находить духовные зерна во всем или же проявление системы. Я -Личность и я даю задания сознания, оно выполняет то, что мне нужно, а мое стремление к источнику, чтобы наполнится и наполнять, чтобы стать источником, чтобы через меня свет проходил, стараться больше света через себя пропустить.
Спасибо Вам, за то что написали
”Своим выбором мы формируем либо жизнь, либо смерть. ... единственное, что у меня есть это мой личный выбор. ”
Сильно. Светло. Наполненно. Спасибо.
Спасибо большое за то, что делитесь опытом. Это очень важно для всех - обмен знаниями между людьми.
Здорово написано, благодарю Жанна. Сейчас тоже приходит такое понимание, ранее совсем не понимала , как же не терять эту связь. До сих пор не очень хорошо вижу, когда переключаю внимание на мысли, но если уже заметила, что не чувствую радость и тишину , то искренность и целеустремленность помогают переключиться или нырнуть в поток. Нам действительно ничего не мешает, стоит только немножечко научиться переключать внимание от ярких, шумящих и навязчивых мыслей внутрь себя. Это можно сравнить с тем, как идешь по шумному городу, вокруг множество рекламы, запахи и шум они привлекают или раздражают, а вот внутри это как на травке под деревом в лесу, там гармония и жизнь. Если разок там побывал , то уже есть опыт жизни и потихоньку учишься удерживать внимание на живом.