Велич Людської Душі: добрі вчинки в кожному дні

Велич Людської Душі: добрі вчинки в кожному дні

Діло було 13 листопада, в звичайний, здавалося б, недільний день, до речі, Всесвітній День Доброти. Так ось, мені пощастило побачити чистий прояв Душі.

З самого пробудження так і тягнуло вийти на вулицю. Вже ввечері, коли це несвідоме бажання стало нереально терпіти, зібралася і пішла прогулятися. І вже через сто метрів зрозуміла, навіщо мені треба було вийти на вулицю – побачити те, повз що не змогла пройти, не затримавшись.

Те, що творилося в цей день з погодою в Києві, можна описувати довго: перший сніг і одразу ж сильний снігопад, який практично створював ефект туману – дуже погана видимість. І як результат – сильні затори через ожеледицю і величезну кількість снігу на дорогах. Хоча, з пейзажної точки зору, картина мальовнича. Але в пориві приємного споглядання краси засніженого міста, привернула увагу нетривіальна ситуація: на перехресті, де починається Відрадний проспект, на світлофорі, де довгий, хоч і не дуже крутий підйом, семеро хлопців бігають від однієї машини до іншої, допомагаючи стартанути після вимушеної зупинки. Вони виштовхували всіх, – і мініатюрні смарт, і неповороткі тролейбуси, – хто буксував на дзеркальному льоду, швидко оцінюючи, хто зможе рушити сам, а хто – ні. А когось доводилося штовхати добру сотню метрів. До них періодично підключалися чоловіки, які проходили мимоволі та зупинялися на світлофорі. Приємно, що всі водії дякували і рухалися виключно акуратно.

kiev-snegopad-1  kiev-snegopad-2

Ситуація не так, щоб дуже незвичайна, а мою віру в людей підтвердила яскраво. Показовий приклад для тих, хто стверджує, що люди зараз стали меркантильні і черстві. Кожна людина помічає навколо себе те, чим, по суті, є сама. Якщо людина бачить навколо тільки бруд і гидоту, то це не тому, що її виділяють інші, а тому що вона сама не може дати світові нічого іншого. А якщо людина сповнена любові і добра, то і оточення дає їй споглядати його зовні. Адже для того, щоб бути Людиною з великої букви, не треба належати до яких-небудь духовних, релігійних або благодійних організаціях або "вбивати драконів" у життєвій війні. Людину визначають вчинки... в кожному дні, на побутовому рівні, якщо хочете. Бо стати героєм можна в одну мить, а прожити життя гідною людиною – це постійна робота над собою. Адже дрібниці – це не багато, дрібниці – це все... все, з чого складається життя.

Для мене в той недільний вечір героями стали ці хлопці, які без зайвих слів і будь-яких вказівок, просто стали на перехресті і зробили цей світ трішки кращим і добрішим. Я навіть не стала підходити до них, питати імена і задавати питання: "Навіщо?". Для мене це чомусь було очевидним.

Я не схильна ідеалізувати ні людей, ні обставини: не виключено, що через двісті метрів відбувалася зовсім протилежна ситуація. Але Бог показав мені саме цю ситуацію. А ось такі незначні вчинки і показують велич людської Душі, коли у людини є щирий внутрішній порив і вона слідує за ним. І це закладено в кожному без винятку! Просто ми часто глухі по відношенню до своєї інтуїції і внутрішнього стану. А даремно! Бо дрібний вчинок однієї людини, – хороший чи не дуже, дає приклад для наслідування всім іншим. А коли дивишся на добро в дії, самому хочеться стати частиною цього процесу.

Так давайте кожен день зробимо Днем Доброти!

P. S. Люди! Будьте обережні на дорогах! І будьте трохи терплячішими і терпимішими один до одного.

P. S. S. А я вдячна Богу за те, що ще раз дав побачити Велич Людської Душі!

З любов'ю і вдячністю,

 

Еліна Обухівська

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 91

Підписатися на новини



Велич Людської Душі: добрі вчинки в кожному дні - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 91
Схожі статті:


Коментарі
  • Татьяна

    11.01.2017 19:54

    Благодарю, Элина, что поделились такой доброй историей. Это очень приятная тема. Я где-то в этот период тоже наблюдала один сюжет. Было много мокрого снега, под ногами - каша и скользко. Я как раз прошла перекресток. Мимо прошла пожилая женщина, осторожно ступая, чтобы не ступить в воду. Потом прошли двое молодых ребят. И за спиной я услышала: “Бабушка, вам надо перейти дорогу? Давайте мы вам поможем.” Это было так неожиданно, что я оглянулась и увидела такую картину: один из ребят подставил женщине локоть, она взяла его под руку, а второй, что меня просто сразило: сошел с тротуара на переход и ногой начал раздвигать жижу, чтобы бабушке было куда ступить. На противоположной стороне дороги бабушка поблагодарила и каждый пошел своей дорогой. Я запоздало подумала, что надо было заснять на видео, догнать и спросить, что их заставило так поступить. А двигал ими душевный порыв, а мои расспросы могли заставить замолчать душу и свести на нет этот порыв. Может, я и не права, но когда я что-то делаю от души, то мне не хочется, чтобы кто-то спрашивал мотивы. Их нет. Конечно, не скрою, хотелось догнать ребят и поблагодарить за то, что и мне от этого так радостно стало на душе.                                                                              Был у меня и курьезный случай. В метро в переходе увидела женщину с тяжелой сумкой в одной руке и пакетом и сумочкой в другой.  Предложила помочь, она согласилась. Взяли большую сумку вдвоем - тяжесть еще та. Не успели пронести и двух метров, как обрывается ручка с моей стороны. Она мне дала свою ручку. а сама взялась за остатки оторванной, несем дальше. И тут рвется вторая ручка. Пришлось ей взять сумку в охапку, а я взяла пакет и сумочку, донесли до автобуса. Без юмора не могу вспоминать этот случай, причем, сознание мне выдало: “Если бы не твоя помощь, то и ручки бы остались целы”. 

    Відповісти
  • Ot

    11.12.2016 10:39

    Спасибо вам большое.

    Расскажу свою историю. Я на днях засомневалась хороший ли  я человек,правильно ли я пользуюсь человеческим богатством- силой любви- Аллатом. Так загрустила , что целую ночь  разбиралась в своем внутреннем мире , в своем поведении и взгляде на всё. И перед самым рассветом услышала громкий хруст стекла в доме. Это оказалось лопнуло окошко в камине и с самого утра мы поехали за новым камином для дома, так как старый многие годы честно отслужил и треснувшее окошко, так сказать, было последним вздохом.

     В Германии 100 килограммовый камин можно приобрести в огромном хозяйственном супермаркете самообслуживания.

    Значит стоим мы с мужем на парковке перед машиной и муж даёт мне указания , что на раз , два ,три мы поднимаем камин и грузим. Я собрала всю свою “ци” :-) и приготовилась.... как тут со спины слышу фразу:

    - Девушка подержите пожалуйста мою тележку...

    Ладно думаю, сначала помогу человеку, а потом погрузим.  

    Пошла “помогать” мужчине , а он развернулся , взял камин с моей стороны и громко посчитал до трех. Быстро и со смехом в двоем с моим мужем он погрузил нашу тяжесть и улыбаясь потребовал свою тележку :-)

    Мне так захотелось ему чего-нибудь дать, я даже руки в пустые карманы засунула... и не найдя вещественного, решила поделится чувствами.

    - Спасибо вам большое, когда с самого утра встретишь Человека на Душе так радостно становится! Я желаю Вам самого счастливого дня! - мужчина расплылся в огромной улыбке и радостно махая в сторону неба руками пошол за покупками.

    Домой мы ехали молча и только на половине дороги мой муж задумчиво проговорил:

    - Мы же “целого человека” встретили, бывает же такое....удивительно.

     

    Так, что хороших людей много, это каждый ,кто с утра  к кофе или к чаю откусывает от булочки радости и добра!

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція