ВОЛОДІННЯ СОБОЮ

ВОЛОДІННЯ СОБОЮ

Велика перемога, що знає людство-
Перемога не над смертю, і вір — не над долею.
Вам зарахував очко суддя, що судить суд небесний,
Лиш перемогу одну — перемогу над собою!

Омар Хайям
Переклад: Паша

Важливо в будь-якій ситуації зуміти зберегти внутрішній спокій і тишу, не дозволити своєму егоїзму, емоціям, негативним думкам домінувати у свідомості і виплеснутися назовні.

Не один раз в своєму житті я помічав, що результат будь-якої життєвої ситуації залежить від мого внутрішнього настрою. Чим спокійніше я ставився до назріваючих подій і відстежував свій внутрішній стан, не допускаючи оцінки і жалю, тим м'якше і спокійніше все вирішувалося. І навпаки, невміння володіти собою часто приводило мене до ускладнення стосунків в сім'ї та на роботі, в колективі.

Найголовніше рішення, яке я прийняв у своєму житті – це пильнувати за думками, бути провідником Духовного світу, Світла і Добра.
У допомогу на цьому шляху до мене, з волі Бога, потрапили книги Анастасії Нових. Прості істини, викладені в книгах, повністю змінили моє світосприйняття. Для мене відкрилося істинне розуміння суті слів: духовна робота над собою і володіння собою.

В роботі над собою важливу роль відіграє самоконтроль і дисципліна. Насамперед, розглянемо поняття самоконтролю. Самоконтроль – це індивідуальний, внутрішній контроль людини над власною поведінкою. Механізми самоконтролю формуються в процесі взаємодії з суспільством.

Великий російський письменник Л. М. Толстой вважав, що «влада над собою – найвища влада, поневолення своїми пристрастями – найстрашніше рабство». Таким чином Толстой підкреслює, що володіння собою є важким процесом, що тільки сильному духом це під силу. Духовно слабка ж людина стає заручником своїх бажань і емоцій.

Звернемося до 7 основ АЛЛАТРА, базисним світоглядним основам духовно-творчого товариства, а саме до третьої основі ВОЛОДІННЯ СОБОЮ:

"Немає для людини вищої влади у цьому світі, ніж влада над самим собою, бо в дусі є перемога над матеріальним світом. Володіння собою більш цінне для людини, ніж володіння будь-яким земним багатством світу, бо воно відкриває шлях до пізнання істинної Мудрості, яка допомагає звільнити свій розум із ніші людських страхів, вузьких склепінь пітьми омани, піднестися над приземленою самістю, подолати твердь матеріального мислення, відкрити для себе безкрайню сферу пізнання Істини.

Де увага людини, там її думки, слова і справи, там і життя людини - його кінець або початок. Кожна людина, яка уміє володіти собою, повелівати своїми думками і емоціями, яка дарує свою безмежну духовну Любов людям, є найбагатшою і найщасливішою людиною в цьому світі."

Так все-таки з чого починається внутрішня робота над собою?

З першого кроку в духовному напрямку людини, з її вибору змінитися внутрішньо, з устремління до високо поставленої Духовної мети. Тому для кожної людини важливо задатися питанням - Хто Я? Важливо знати свою справжню природу, те, перед чим безсилий Тваринний розум, навчитися відстежувати його прояви в собі і не дозволяти негативним думкам і емоціям домінувати над своєю Особистістю. Необхідно взяти під контроль свої думки просто зараз, а з таких «зараз» і складається все життя.
Звернемося до сучасної енциклопедії про світ і людину — книги А. Нових «АллатРа»:

"Людина відчуває, що вона не просто двонога істота, що в ній є значно більше, що її внутрішній світ інакший і відрізняється від навколишнього. У ній є Душа — частинка ззовні — з духовного світу. У неї один вектор руху, одне бажання. Душа насправді прагне вирватися з цього світу. Вона прагне до Бога, у свій світ. Але в умовах матеріального світу це прагнення, це глибинне почуття, що виходить з Душі, зіштовхується зі свідомістю людини. А свідомість людини вже трактує ці сильні глибинні поривання по-іншому, виходячи зі знань і досвіду, набутих у цьому житті. І отут важливу роль відіграє домінуючий світогляд людини, її Знання про світ і про себе. Якщо в ній домінує матеріалістичний світогляд, її свідомість звужена і відсутні духовні Знання, то у свідомості відбуваються численні підміни. Тобто Особистість використовує цю силу не для духовного розвитку, а для реалізації своїх матеріальних бажань. Сила єдиного духовного почуття у свідомості просто дробиться на безліч бажань Тваринного начала. В результаті, людина замість того, щоб прагнути до Вічності, починає панічно її боятися і приймати цей тримірний світ за єдину реальність свого буття. Вона розтринькує силу свого життя на те, щоб досягти в матеріальному світі задоволення власного Его, набути владу над собі подібними, накопичити земні багатства. Але зі смертю тіла людина все це втрачає, залишаючи від колишнього життя у своїй післясмертній долі всього лише згусток негативної енергії, яка ще довго приноситиме їй муки і неспокій. А якщо в людині домінує духовний світогляд, і вона не просто володіє Знаннями про світ і про себе, але й цілеспрямовано, за призначенням використовує їх, працюючи над собою, то вона якісно змінюється. Вона рухається духовним вектором свого життя, завдяки глибинним почуттям, які виходять від своєї Душі. Для духовно зрілої людини смерть фізичного тіла є, по суті, звільненням. Це всього лише перехід у якісно інакший стан, стан істинної свободи у Вічності."

Найвища влада — це влада над самим собою. З цього приводу у давньокитайського філософа Лао-Цзи є такі рядки:

Хто знає інших, той розумний.
Хто знає самого себе, той освічений.
Хто перемагає інших, той сильний.
Хто перемагає самого себе, той могутній.

Яку б владу людина не мала на Землі, вона ніколи не отримає від неї задоволення, оскільки все одно залишається рабом своїх бажань. А істинною владою є влада над самим собою.

«В історії людства є маса прикладів безглуздя такого шляху, такого глобального обману Тваринного. Один з них – Олександр Македонський – людина, що максимально реалізувала свої амбіції. Він завоював величезні території, створивши найбільшу монархію давнини. І що в результаті? В день, коли Олександр Македонський став «володарем світу», він віддалився від усіх і гірко заплакав. Коли воєначальники його знайшли, то були здивовані, тому що ніколи не бачили свого полководця ридаючим. А вони були з ним у найскладніших ситуаціях бойових походів. Олександр був прикладом мужності. Навіть коли смерть була з ним зовсім поряд, ніхто не бачив на його обличчі слідів відчаю і безнадії. Тому воєначальників мучило запитання, що ж сталося з тим, хто підкорив цілі народи? Його спитали про це, і Олександр повідав їм причину своєї печалі. Виявляється, коли він переміг, він зрозумів, що програв. І зараз перебував на тому самому місці, де задумав своє «завоювання світу». І тільки в цей момент він усвідомив, наскільки все це було безглуздим. Тому що раніше у нього була мета і путь. А зараз йому нікуди рухатися, нікого завойовувати. І він сказав: «Я відчуваю всередині себе страшну пустку, бо програв головний бій мого життя.»

З книги "Сенсей-II"

З книги «АллатРа»:

"Людям потрібно навчитися бути господарями своєї духовної долі, не чекати, що хтось за них зробить їх життєво важливу духовну роботу, а самим самовдосконалюватися, працювати над собою, розширювати свій кругозір пізнання світу. Не чекати милості від жерців і політиків, не віддаватися ілюзіям і не дозволяти собою маніпулювати, а потрібно бути більш зрілою Особистістю, суспільно активною та духовно відповідальною Людиною. А щоб не повторювати помилок минулого, уникнути надалі залежності від Волі Тваринного розуму, перекручень духовних Знань і повернення до жрецьких схем, треба, щоб ті, хто вирішив допомогти собі та іншим людям у духовних питаннях, займалися цим в ушкоду своїй гордині й матеріальним інтересам. Тому що, як я вже казав, там, де з’являється фінансова зацікавленість, можливість задоволення гордині, одержання яких-небудь вигод і привілеїв, влади над кимось, там обов’язково рано чи пізно виникне спокуса і проявиться слабкість людського духу."

Справжня перемога над самим собою – це означає перемогти в собі егоїста, бажання бути «царем» цього світу, жити в безперервному діалозі з Богом, жити в почуттях. Відповідальність і вибір, кому служити, лежить тільки на самій людині.

Автор: Олег Захарія, Молдова, Кишинів


ЦЕ ЦІКАВО
81

Залишити коментар