Внутрішня свобода

Внутрішня свобода

Куди вона вкладає сили своєї уваги, те й реалізується.
Якщо людина хоче знайти духовну свободу, вона її знайде.
А якщо вона хоче залишатися рабом, вона і залишиться рабом.
Жити чи вмерти – людина вибирає сама.

І.М. Данилов


Людині дано життя. І кожна вільна вибирати, як його прожити, незалежно від того, усвідомлює вона за собою це право вибору чи пливе за течією, покладаючи відповідальність за життєвий шлях на інших людей. В цьому і полягає краса життя, справедливість і шлях пізнання людини.

Люди хочуть, щоб життя приносило радість і щастя. Для багатьох це є основним пріоритетом, незважаючи на те, що він може бути не виявлений і прихований в підсвідомості. Важливо зрозуміти, що для людини є радістю і щастям, що вона вкладає в ці визначення. Щастя не буває тимчасовим, бо це – не щастя, якщо зі зміною зовнішніх умов воно перестає бути таким. Це може бути емоційним сплеском, викидом гормонів, ендорфінів, що приносить стан ейфорії. Після ейфорії настає стан порожнечі, розчарування. А щастя – воно постійне. Тихе, спокійне, розмірене, що виходить зсередини, з внутрішнього невичерпного джерела. Справжнє щастя людина може знайти лише всередині себе, перебуваючи в гармонії зі своєю душею.

Для людей свобода є фундаментальною основою життя. Вона оспівується, прославляється, про неї багато говорять, і люди готові жертвувати багато чим заради дотику до цього стану. У когось це дійсно виходить, і людина перевтілюється, сяє любов'ю, радістю, світлом і добром, а для когось вона стає горизонтом. Людина постійно прагне до неї, ставить нові цілі, досягає їх, а радості немає, щастя не приходить.

Нам, як дослідникам, які пізнають цей світ, варто розібратися, що це за свобода, яка дарує життя, наповнює людину зсередини любов'ю і спокоєм, а що собою представляє інша, ефимерна, примарна, що переходить в розряд недосяжної мети, до якої постійно протягом життя прагне людина, так само, як ослик за підвішеною перед ним морквиною.

Друга основа АЛЛАТРА з семи базових світоглядних основ духовно-творчого товариства звучить так:

Свобода вибору ― це найбільший дар людині.
Той, хто в кожному дні здійснює духовно-моральну роботу над собою, набуває справжню свободу особистості ― свободу від власного егоїзму, від страхів та ілюзій цього світу, від нескінченних земних бажань і сумнівів, страждань і оман. Це і є та істинна свобода людського духу, яка не має ніяких земних обмежень, яка дарує людині внутрішню опору і робить людину сильною та незалежною від будь-яких обставин.

Виходячи з цієї інформації можна зробити висновок, що справжня внутрішня свобода здобувається людиною при невпинній роботі над собою. Ця робота передбачає управління своєю увагою. Вкладення уваги – це наділення силою тих чи інших програм, думок, які будуть надалі реалізовуватися. Розвиваючись, людина розкриває закладений потенціал, зміцнює сильні сторони, опрацьовує слабкі, вчиться взаємодіяти з людьми, прагне до того, щоб життя приносило радість у кожній миті, незважаючи на обставини. Це і є внутрішня робота людини над собою. Людина зміцнюється в дусі. День від дня стає стійкішим у відстоюванні свого вибору.

Вище розуміння «вибору» і «свободи» полягає в тому, що ніхто нікому нічого не нав'язує. Для особистості дуже важливо усвідомити своє право вибору істинної свободи, свободи від нав'язаних бажань, шаблонів, стереотипів.

В дитинстві ми вчилися ходити, говорити, взаємодіяти з людьми – це були базові умови для початку життя в цьому світі і гармонійного вплітання нитки своєї долі в загальне веретено долі людства.

Для кожної людини життєво необхідно вивчити цей світ, вивчити, хто його змушує приймати ті чи інші рішення, хто думає, хто в ньому викликає емоції, хто ним керує. Тоді прийде розуміння, що світ дуальний і двоякий. Відстежуючи роботу своєї свідомості, людина зможе знайти справжню свободу особистості.

Особистість перебуває в рабстві у своєї свідомості і тіла до тих пір, поки не навчиться керувати своєю увагою. Доки людина несвідомо вкладає сили своєї уваги на думки, які приходять до неї ззовні, як радіохвилі, приймає їх за свої, ці думки реалізуються в матеріальному світі. Вони ж є програмами, які формують долю людини.

“Якщо раб думає, що він вільний і все він може, він так і залишиться рабом. І буде шукати цю свободу скрізь, де завгодно, але не знайде її.”

З 31 випуску передачі "Удвох наодинці"

В епохальній передачі «Відвертий діалог про найголовніше» професор Ігор Михайлович Данилов відмітив:

Зараз в сучасному суспільстві спостерігається як раз напад на дух людський і обмеження духу. У нас все робиться для того, щоб домінувало матеріальне. Вбити в людині честь, вбити в людині совість, підмінити її помилковими поняттями. І в той же час підвести людину на боротьбу за свободу. І людина бореться з ранку до вечора, з кимось з одним поборовся, з іншим бореться, з третім. І все життя буде боротися. Ніколи не знайде тієї свободи. Тому що вона всередині. І її немає в зовнішньому. Справжня свобода – це свобода, яка веде у світ, де немає смерті, де немає болю, де немає страждання. А боротися за свободу в цьому світі, де є страждання та біль. Ну, одну біль заміниш іншою.

Коли особистість стає вільною, в першу чергу від диктатури матеріального світу, все стає на свої місця. Людина знаходить внутрішню свободу, постійну глибинну радість, незалежно від місця, часу, зовнішніх умов. Це свобода духу. Це та свобода, яку не можна відняти, на яку не можна вплинути. Вона відчувається як самою людиною, так і оточуючими її людьми. Це і є справжня свобода, до якої прагне кожна особистість як усвідомлено, так і несвідомо.

Часто ця справжня внутрішня свобода підміняється іншими поняттями, орієнтованими на зміну зовнішніх умов або створення умов домінування однієї особи над іншою. За фактом, зміна зовнішніх умов не звільняє особу від гнітючих думок і станів невдоволення. Скільки б людина не заробляла, ким би не керувала, де б не мандрувала, якщо вона є рабом своєї свідомості і повністю ототожнює себе з думками, які нав’язує розум, волі їй не знайти і не здобути жодною ціною.

Виходячи з досвіду свого життя можу сказати, що внутрішня свобода здобувається не одразу, треба багато працювати над собою, переглядати закладені в свідомості програми, які заважають відчувати внутрішнє джерело любові і радості. Йти прямим шляхом.

Усвідомлений шлях здобуття свободи я почав через свідоме введення обмежень у своєму житті. Почав з обмеження обмірковування негативних думок, виключення з мови деструктивних слів та слів-паразитів, продовжив обмеженням харчування, споживання благ і ресурсів, навмисне вибирав умови життя, де можна було зміцнюватися в дусі, незважаючи на зовнішні умови, зберігати внутрішній глибинний стан радості. Такий спосіб життя дозволив підтримувати чуттєвий радісний стан в більшому діапазоні варіантів життєвих подій, виконуючи будь-які види дій, робіт, взаємодіючи з різними людьми.

Відкриттям для мене виявилося те, що радість і відчуття свободи не прив'язуються до зовнішніх умов. Вони виходять зсередини.
Шукав почуття свободи через подорожі, переміщення тіла по різних країнах. Освоїв практику вільних подорожей автостопом. Дуже цінний і цікавий досвід, який дозволив не тільки безкоштовно переміщатися на великі відстані, але і взаємодіяти з людьми, брати участь у взаємному обміні набутим досвідом. Все це добре, тільки зауважив, що, мандруючи з торбинкою по світу, своє духовне надбання ніс при собі. І думки, і закладені програми, і внутрішній стан. Мінялися люди, декорації, міста, країни, а ситуації залишалися колишніми. Втекти і сховатися від них не виходило. Те, що тривожило і хвилювало, те і продовжувало хвилювати, а досвід і напрацьований спокій дозволяв зберігати непохитне почуття внутрішнього джерела радості, відчуття зв'язку з Богом.

Далі прийшло розуміння, що чим менше маю бажань і прихильності до матеріальних об'єктів, тим більшою свободою володію. Бо вони, як ланцюги, що зв'язують по рукам і ногам і не дозволяють відчувати радість життя, так як постійно притягують до себе увагу. І питання стоїть не в тому, щоб не користуватися благами цивілізації, а в тому, щоб не прив'язуватися до них, а просто використовувати їх як інструмент, даний для досягнення головної мети в житті.

У книзі Анастасії Нових «Сенсей-IV» сказано: «Справжня свобода – це коли людина стає вище цього світу, вище матеріальних бажань, коли людина кожен день, кожну годину проживає заради душі, поповнюючи її скарбницю добрими справами, думками, допомогою оточуючим. Коли людина живе не заради свого егоїзму і значимості, а заради інших людей, в ім'я Бога».

Внутрішня свобода окриляє, надихає людину, робить людину безстрашною, дарує невичерпне джерело любові, якою людина, яка пізнала це почуття, готова ділитися з усіма прагнучими і шукаючими. Адже разом пізнавати, радіти життю і йти вперед цікавіше та швидше, так як досвід однієї людини стає досвідом кожного.

 

Автор: Олександр Закурко

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 78

Підписатися на новини



Внутрішня свобода - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 78
Схожі статті:


Коментарі
  • Вадим

    07.06.2016 13:12

    Дополню немного.
    Вот много говорится о концентрации внимания Личности на душе, но почему-то мало слов как же достичь этого постоянного внимания на Душе. На своей практике я понял, что это просто постоянная практика Лотос. Когда вы её начинаете делать постоянно, Лотос открывается и начинает работать. Это проявляется у меня как тепло в груди, иногда огонь, иногда умиротворение. А дальше уже Личность начинает жить в этом Лотосе, подсознательно поддерживать свое внимание на нём. Конечно иногда надо подбрасывать дровишек, если Лотос слабнет и внимание отклонилось. Подчеркну пребывание в Лотосе (внимание на душе) начинает работать автоматически.
    Про ограничение в еде хорошо сказано, для меня это пунктик над которым надо начинать работать. Чтобы когда-то в конце пройти мост Чинват и слиться с душой надо голодать 40 дней (питаться только духом), как это делал Иисус в пустыне.

    Відповісти
  • →  Александр З

    11.06.2016 17:48

    Да, это постоянная внутренняя работа над собой. Это пребывание в добром чувственном состоянии (практика Лотос) в каждом мгновении жизни и отслеживание мыслей, которые стремятся завлечь внимание на себя, уводя от чувствования своей души. Анализ ситуации, почему я, как Личность, выбрал отвлечение на эти мысли, с последующим их игнорированием в подобных ситуациях.
    Ограничение в питании с целью поддержания здорового и функционального тела - это хорошо. Это позволяет Личности обрести большую степень управления телом и сознанием. В то же время, крайности и фанатизм в этих вопросах могут привести к нежелательным результатам, или увести от главной цели - укрепления в духе.
    По поводу прохождения моста Чинват, насколько я понял, речь идёт не о голодании как таковом для физического тела, а о посте в духе. Это воздержание, в первую очередь, от негативных мыслей и состояний. И пребывание в чувственной связи с душой, несмотря ни на что.

    Відповісти
  • Лариса

    01.06.2016 19:16

    Спасибо большое, очень интересная статья!!!

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція