Лише епізод з життя, коли Бог крокував разом зі мною...

Лише епізод з життя, коли Бог крокував разом зі мною...

Потрібно помиритися з Батьком,
з вишуканістю візерунків –
і все, що нас оточує,
наповниться відчуттям близькості.

(З пісні "Перлина" у виконанні гурту "ОдноНо")

 

Одного разу я по роботі опинився за містом. День видався похмурим, сирим та слякотним, тому хотілося скоріше потрапити додому або хоча б повернутися в місто. Але, на подив, це моє просте бажання виявилося не настільки легко здійсненним: маршрутки ніби кудись пропали, а водії попутних автівок ніяк не реагували на мої помахи рукою. Тоді я вирішив піти пішки вздовж траси у напрямку до міста.

Поки йшов, цілий день закрите хмарами небо стало зовсім темним, а легка мряка  перейшла у рясний, холодний осінній дощ. Спочатку я намагався хоч якось від нього сховатися, але потім зрозумів всю марність своїх незграбних спроб: дощ тільки посилювався, а промокнути ще сильніше вже було неможливо.

 

Голодний, холодний і брудний я йшов трасою додому

Ні, я не проклинав усе на світі, – адже це навіть не випробування, а так, лише епізод, з яких складається життя. Лише на якусь мить я відчув себе покинутим і забутим, але одразу ж піднісся духом. В таких випадках я згадую "своїх" героїв – геніїв Духу – людей, які здолали, здавалося б, нездоланні перешкоди і вийшли переможцями з тих непростих життєвих обставин, які приготувала їм доля. Прочитані в книгах історії життя цих людей (бувало, зовсім невідомих) свого часу надихнули мене, змусили по-іншому подивитися на світ, на те, що в ньому відбувається... на те, що відбувається зі мною.

Після такого переосмислення мої життєві труднощі і маленькі трагедії здалися мені смішними. Я зрозумів, що таке "трагічне" сприйняття деяких подій – це мої власні вигадки і перебільшення, які призводять до сліз, зітхань і зойків по собі коханому. Адже Людина – вона може набагато(!), набагато більше, ніж собі уявляє. Потрібно лише згадати, хто ти є.

Повернувши собі бадьорий настрій, я розцінив ситуацію як в чомусь неприємну (насамперед для тіла, яке звикло до комфорту і зручності), але загалом, як цікаву та веселу. Навіть з'явилося якесь відчуття гри, пригоди – все-таки не кожен день потрапляєш у таку халепу.

 

І призови Мене в день скорботи твоєї і Я спасу тебе...

Так, йдучи трасою і даючи відсіч капосним думкам і занепадницьким настроям, я несподівано для самого себе зацікавився плакатом, який був розташований уздовж дороги. Це був звичайний білборд з рекламою, яких безліч здіймається вздовж дороги. Але в даному екземплярі мене зацікавив один момент: крізь свіжо наклеєну рекламу пробивався напис попередньої вивіски. Розпізнавши одну-дві літери, мені стало надзвичайно цікаво "розсекретити" її цілком. Робити нічого: придумавши собі завдання, його потрібно вирішувати. Так, стоячи біля дороги, я почав літера за літерою розшифровувати текст заклеєного напису. Хоч контури літер були ледь помітні, а в деяких місцях перекривалися малюнком "свіжого" банера, але все ж десь завдяки інтуїції, а десь – логікою, почав складатися цілісний текст. Зрештою ребус було успішно вирішено. А "голосив" прихований напис так: "І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене". (Псалом 49:15)

Продовжував йти настирливий осінній дощ. Повз мене одна за одною проносилися вічно поспішаючі автівки. Але все це вже відбувалося десь далеко-далеко і наче ніяк мене не стосувалося. Час ніби завмер... А часу, його-то і немає насправді, якщо його можна ось так взяти і зупинити.

Все, що бачимо ми, видимість тільки одна.
Від поверхні моря до самого дна.
Вважай несуттєвим явне у світі,
Бо таємна сутність речей не видна.
...

В тимчасовому світі, сутність якого – тлін,
Не здавайся несуттєвим речам у полон.
Сутнім у світі вважай лише дух всюдисущий,
Сторонній всяких суттєвих змін.

(Омар Хайям, “Рубаї”)
Переклад:BERG

 

В той день я не заглиблювався у зміст прочитаного на плакаті – для мене він був абсолютно не важливим. Найбільш важливим для мене було те, що Отець говорить зі мною. Прочитай я цю фразу за інших обставин, ймовірно, вона була би сприйнята мною неоднозначно. Звичайно ж, Бог не потребує додаткової слави і тих хто його оспівує. Людина славить Творця не словами, а своїми діяннями, добрим серцем, чуйним ставленням до інших людей, почуттям любові до всього, створеного Ним, – тобто розкриттям своєї божественної сутності. Таким чином людина поступово починає відкриватися перед Богом – Він же відповідає тим, що стає більш "проявленим", близьким, реальним та зрозумілим. На початковій стадії Його пізнання, Бог говорить з кожним з нас зрозумілою нам мовою, поки ми не навчимося розуміти Його без слів, без символів і підказок; поки ми не почнемо відчувати Його завжди і скрізь, у самих собі і в усьому навколо. Бог робить все для того, щоб одного звичайного дня кожен з нас відпустив свою нещасну гілку.

“Любов Божа не залишає людину навіть тоді, коли вона про неї забуває. Бог ніколи не залишає людину, бо Його Любов, завдяки Душі, завжди з нею... Коли ж людина з почуттям глибокого покаяння починає спілкуватися зі своєю Душею, Любов Божа примножується в ній багаторазово...

Це спосіб життя. Це шлях у Вічність. Це як ковток чистого повітря, води, світла і душевного тепла, це радість від покаяння і щастя перебування в Любові Божій...

Це спілкування є таємницею двох. Людина відчуває присутність Бога і любить Його, тягнеться до Нього, як любляча до любимої Істоти, з якою прагне вічного перебування поруч і нескінченного спілкування з Нею. З часом людині приходить реальне розуміння не тільки постійної присутності в ній Бога, але і Його перебування скрізь і всюди, в усьому навколишньому світі. Людина усвідомлює, що Бог є всім для всіх. Так, той, хто вступив у діалог з Богом, невдовзі змінюється сам, набуває іншого розуміння і іншого бачення світу. Але найголовніше, Особистість при своєму житті, завдяки такому самостійному спілкуванню з Богом, починає перебувати в Його духовному світі, набуваючи того стану злиття з Душею, який у різних релігіях називають по-різному: святість, Нірвана, вище з'єднання з Богом тощо. Цей стан і є та істинна свобода, те істинне існування, до якого прагне людина все своє життя”.

(Анастасія Нових, "АллатРа")


Автор: Віталій Баглай

 

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 90

Підписатися на новини



Лише епізод з життя, коли Бог крокував разом зі мною... - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 90
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція