
Вся складність в простоті

За останні роки по всій планеті безліч людей прокинулися від духовної сплячки. І не суть важливо, як і які знання пробудили їх. Нас об'єднує пошук Істини. Всі ми відчуваємо Душу і чуємо Поклик рідного Дому – Духовного світу, йдемо «різними дорогами на один вокзал».
Тих, хто Прокинувся – безліч.
Тих, хто Звільнився – одиниці...
...І всі ми усвідомлюємо, що світ матерії тимчасовий та ілюзорний. Відчуваємо щастя від чуттєвого контакту зі світом Духовним...
Так що ж тримає нас у цьому світі ілюзій?..
Чому ми як і раніше приділяємо так багато уваги тимчасовим можливостям і проявам світу матерії? Щоб отримати відповідь на це питання, потрібно знати першопричину зародження бажань в людині.
Бажання – це результат роботи свідомості, яка спрямовує увагу Особистості на досягнення певної мети. Спочатку в Особистості закладено тільки одне бажання – жага пізнання. Свідомість – це частина матеріального світу, а тому вона, чіпляючись за первинне бажання Особистості, підштовхує людину пізнавати нове через одержання певного досвіду в цьому світі. Для цього свідомість пропонує людині різноманітні ролі у виставі матерії, а Особистість, слідуючи своїй цікавості, прагне до нових переживань. Але зіткнувшись з Духовним світом в обхід свідомості – через почуття, людина вже розуміє всю ілюзорність та обмеженість знань і досвіду цього тримірного світу.
Розуміє... Але як і раніше не стійка у своєму прагненні скоріше вирватися з полону Тваринного розуму і повернутися Додому. В даному випадку людину можна порівняти з миготливою лампочкою, яка то проводить струм, то не проводить. Є контакт з Духовним світом через глибинні почуття – людина проводить Світло і прагне до Бога, немає контакту – загрузла в матерії.
Так чому ж контакт не носить характер якоїсь константи? Чому навіть людина, яка здатна через Душу відчувати світ Вічності, знову і знову втрачає цю чуттєву нитку і миготить між двох світів?
Вся справа в довірі. Особистість, яка не довіряє Творцеві цілком, буде знову і знову подумки повертатися до проявів тримірності: «А раптом щось пропустив, не спробував, не дізнався чогось цінного? А як же близькі без мене?», – і тому подібні сумніви від розуму.
«А сумнів – це власне і є інструмент нашого мозку. Сумнів – він завжди емоційний. Чому? Коли людина зайнята, скажімо, бесідою, ну ось такий вислів «бесідою з Богом», так? Тобто внутрішнім, чуттєвим сприйняттям світу Духовного або розвитком цього чуттєвого сприйняття, йому не до сумнівів. Сумнів – це неробство розуму. Це гра. Це егоїзм. За цим сумнівом завжди стоїть інше бажання. Це значить людина боїться відмовитися від цього світу і не хоче сприймати той світ. Вона хоче сприйняти той світ – на всяк випадок, але вона його не знає, вона його не відчуває. І вона його боїться відчути, тому що боїться втратити цей світ. Їй здається, що в неї, ну, ось щось вона упустить. Ну, така ось недовіра виникає. До чогось, до когось. Навіть до Бога".
Замість того, щоб кожен день жити Духовним світом у довірі і Любові до Бога, заспокоїти розум і дозволити Божому промислу підхопити себе, Особистість продовжує перестраховуватися і перебирати тимчасові можливості цього світу.
А все так просто...
На віру вашу хай буде вам
Тільки прокинувшись, я почала цей день з ухвалення рішення: «Сьогодні я цілком довіряю себе в руки Божі. Що б не сталося в цьому дні – я довіряю Богові і вірю, що Він всюди зі мною. Всі обставини сьогоднішнього дня я прийму з Любов'ю». Нічого особливого при цій думці я не відчула – ні фізично, ні чуттєво. Але з'явилося легке і ненав'язливе інтуїтивне знання: мене почули, мене взяли під опіку. Це знання, а також твердість у прийнятому рішенні, дарували відчуття тиші і спокою всередині. А ще маленька іскорка світлої радості засвітилася в глибині грудей, і з кожною годиною вона розгорялася все яскравіше і яскравіше.
День починався як за звичай. Мозок ще не прокинувся до кінця, але свідомість вже метушилася, підбираючи сюжети для роздумів. Тіло в своїй жвавості і бадьорості повільно підтягувалося за мозком, чекаючи на порцію фізичних вправ. Як і завжди, я підійшла до вікна, щоб поглянувши на навколишній світ благословити день, що прийшов, короткою, але такою глибокою фразою: «Любов і Вдячність». Ранок зустрічав мене темрявою за вікнами і шумом дощу.
Мене чекав насичений подіями день. Потрібно було вирішити деякі неузгодженості по роботі. Виходячи з минулого досвіду вирішення таких питань, я розуміла, що можуть виникнути конфліктні ситуації. Але це розуміння не турбувало мене. Я пам'ятала про прийняте рішення цілком довіритися Богу.
І ось я вже крокую на роботу, назустріч сірому ранку, дощу і похмурим перехожим, з розумінням, що день не буде безтурботним. Але всупереч всьому, відчуття спокою і тихої радості в глибині, в грудях росте та шириться. Це внутрішній стан переходить у зовнішнє відображення на обличчі сама собою з'являється посмішка. З Душі ллється спокійна і ніжна Любов до всього світу.
Перед роботою роблю спроби самостійно вирішити неузгоджені питання, але вони не мають успіху, а тому я з думкою «...ну, значить так і задумано! На все Воля Божа», йду обговорювати ці питання з керівництвом. Як і раніше, в подібних ситуаціях, зустрічаю дуже емоційну реакцію керівника на порушене питання. Першою прийшла думка, що ця людина трохи спокійніше, ніж зазвичай, відповідає мені. Але, вже покинувши кімнату, я розумію, що керівник відреагував як зазвичай. Це моя реакція була ще більш незворушною, ніж раніше в таких випадках. Я без будь-яких побоювань запитала і з глибоким почуттям Любові і розуміння до цієї людини чекала відповіді. Емоційна нестриманість керівника не знайшла жодного відгуку у мені – спокій і радість не покидали мене ні на секунду, а точніше – це я не покидала цього тихого простору всередині себе.
Ще через п'ятнадцять хвилин мені довелося вкотре переконатися, що система не любить таких розкладів, коли негатив не передається від людини до людини, а зустрічає глухий кут у вигляді всеприйняття і спокою. Адже заперечуючи або засуджуючи що-небудь, ми матеріалізуємо цю інформацію вкладенням в неї уваги, а тут система залишилася без уваги.
Інша ситуація, вже з іншого приводу: одна з моїх співробітниць, захоплена вихором негативних емоцій, видала мені ряд звинувачень на підвищених тонах. Але реакції на її слова у мене не виникло. Взагалі ніякої... Наче і не мені зовсім все це адресували. Немов навколо мене утворилася невидима стіна, яка не пропускала жодного негативу всередину. Замість звичної для свідомості злості, засудження або, навпаки, образи, почуття провини, я відчувала емоційний вакуум, спокій.
Хто ти істинний?
Такі моменти, як емоційна реакція на претензії оточуючих, знайомі всім. Що там говорити, навіть свідомість постійно пред'являє претензії до Особистості. ...А точніше – до того, ким Особистість себе вважає.
Ви замислювалися коли-небудь, чому вас так сильно турбує бажання завжди залишатися гарним перед іншими людьми і перед самим собою?.. Через що ви уникаєте людей і подій, які змушують вас відчувати себе неправими, небажаними?
Страх, злість – це лише захисні реакції свідомості. Вона змушує вас захищатися, відстоювати той імідж, ту репутацію, яка вкорінилася у вашому самосприйнятті.
Але чи себе ви захищаєте?
Особистість – це Дух, а Дух невразливий. Так кого ж ви захищаєте? І чи ви захищаєте?..
Свідомість вселяє Особистості її нікчемність. Змушує людину думати, що вона, як і все матеріальне, тимчасова і беззахисна перед цим світом. Тваринний розум через свідомість нав'язує Особистості дії, властиві інстинктам і потребам тварин.
З ранніх років свідомість диктує Особистості, хто вона є, що їй властиво, а що ні, нав'язує думки про уразливість перед цим світом та іншими людьми. Ті з ілюзій, що Особистість підтверджувала, вкладаючи свою увагу в них – приживаються, і ось вже Особистість асоціює себе з таким образом. Вірячи, що образ, який сформувався це і є його особистісні характеристики, людина захищає цей образ перед своєю свідомістю і свідомістю інших людей.
"Це ось такий хороший політичний хід, коли свідомість починає боротися за тебе з собою ж, розумієш? І ти приділяєш силу уваги, бо ти ж на боці хорошого. Скажи, хто хороший в твоїй свідомості? Хто бореться за твою Вічність? За твоє майбутнє життя в тимчасовій і смертній свідомості? Відповідай будь ласка".
(З передачі «Сенс життя – БЕЗСМЕРТЯ»)
Так система породжує в людині ілюзію-асоціацію – его, щоб думаючи, що це і є вона справжня, людина вкладала свою увагу в боротьбу за себе уявного.
Его – це такий собі комплексний демон, основна якість якого – гординя. Цей комплекс складається з дрібних демонів. Це такі емоційні прояви, як жадібність, владолюбство, осуд, вина і тому подібне. Кожен з цих похідних демонів живить його.
Щойно Особистість зрозуміє, що немає сенсу вкладати увагу у захист ілюзії – демона, навчиться приймати всі прояви цього світу та інших людей з Любов'ю та розумінням, вона почне жити Духом, а не его. Тоді людина буде здобувати Дух Святий, а не зливати сили Аллата через его системі Тваринного розуму.
Ти – частина симфонії. Не порушуй гармонії
Але цим мій перший свідомий день в повній довірі до Божого Плану не закінчився. Переді мною знову постали завдання, які, як здавалося на перший погляд, вирішити було зовсім не просто. Однак, щойно я заспокоїла розум і посміхнулася надуманій значущості проблем, все стало вирішуватися саме собою. Я побачила прості рішення там, де бачився глухий кут, події навколо мене почали вибудовуватися в продуманий ланцюжок сприятливих можливостей. Все складалося як за помахом чарівної палички, і за кожною моєю незворушною реакцією на труднощі – всеприйняттям і Любов'ю, слідувала проста і продумана розв'язка всіх обставин. Люди, події – все допомагало.
«Доведи Богу, що ти Людина, і Бог повірить у тебе».
Те, що відбувається навколо і всередині мене дарувало мить духовного прозріння, я подумала: “І як же у Бога все продумано. До дрібниць. У Його Плані все просто до геніальності і кожне завдання має просте рішення. А люди?.. Ми не довіряємо Богові, всіляко перестраховуємося, думаючи, що покладаємося на себе, робимо масу зайвих дій. Але у людини немає власної волі. Як ми знаємо з одкровень Ріґдена Джаппо у книзі «АллатРа», в цьому світі існує лише дві волі – Воля Бога і воля Тваринного розуму, людина лише вільна вибирати, якій волі служити, кому віддати увагу. Виходить, що не довіряючи Богові і вирішуючи все робити власними силами, ми насправді йдемо під вплив протилежної волі. Так ось у чому корінь всіх проблем! Тваринний розум не упустить можливості заплутати Особистість у своїх хитросплетіннях, щоб через всілякі емоційні переживання забрати у неї енергію. А люди потім нарікають, мовляв невдача за невдачею і просвіту не видно. Вся справа в тому, що сама того не розуміючи людина потрапила під вплив Тваринного розуму і почала служити його споживчим планам".
Основне, що потрібно для перебування в Дусі – це не відштовхувати руки Божої. Просто прийняти той факт, що все вже є в цьому світі і нема чого бажати більше. Адже будь-яка фантазія, бажання – це прагнення випередити Божі Плани, недовіра до Його Волі.
В чому суть більшості бажань? Те, що вчора здавалося дуже важливим, завтра вже ніщо. Нас знову і знову перевіряють на щирість віри, на твердість Любові до Бога. Людина може і не розуміти, що та світла Любов, яку вона відчуває в собі – це Любов його Душі до Бога, яка є завжди і яка завжди отримує відповідь. Вона може перенаправляти цю Любов на зовнішні прояви, однак варто уважно проаналізувати процес зародження почуттів і тоді стає очевидним до Кого вони звернені.
Прихильність до будь-яких бажань, тимчасових можливостей цього світу – це завжди показник, що Особистість не вірить Богові. Що людина більше довіряє матеріальним видимим проявам і боїться покинути цей тримірний світ, тому що не вірить в Любов Духовного світу.
Коли довіряєш Богу, приходить повне розуміння, що всі труднощі і спокуси – це лише уроки і випробування від суворого Вчителя, перевірка Любові і довіри до Бога. Це умови, що дають Особистості можливість стати зрілою Духовною Істотою. Тоді сприймаєш усі події життя як захоплюючий процес пізнання і духовного зростання.
«І Бог заселив людей на Землю, яка спеціально була створена для людини з морями, сушею, рослинністю і різними тваринками. Люцифер же створив тіло людське, в яке Бог помістив душу, породивши тим самим у ньому два начала: духовне і тваринне. І людині була дана Богом сила думки, оскільки вона є сином Божим. Розум же став полем бою думок двох начал. Саме це і підкреслює створення людини Богом і Люцифером разом. Саме це й показує, що Люцифер був і залишається правою рукою Бога, бо він брав активну участь у створенні людини і бере активну участь у вихованні її душі… Таким чином, Люцифер дав людям можливість досконально зрозуміти і пізнати, що таке хороше і погане. А Бог дав людям свободу вибору між двома цими началами. З тих пір Люцифер і опікується людьми.
– А чому Люцифер називає себе Легіоном?
– Все тому ж, що діє через думки нашого тваринного начала. А думок цих, як правило, легіони. От ви самі прослідкуйте за собою. Адже вам здається, що ви обмірковуєте тільки одну думку, яка саме ваша. А ви спробуйте втримати цю одну думку хоча б десять хвилин, проконтролювати її і ви здивуєтесь, скільки всяких різних непотрібних думок з’являється у вашій голові. Ось це і є легіон. Тому Люцифер, образно кажучи, постійно присутній в нас, перевіряючи нашу впевненість, твердість в Любові до Бога».
Як же вірно помітив Ігор Михайлович в передачі «Єднання», що наші батьки так не піклуються про нас, як це робить Бог. Він попереджає будь-яку ситуацію, піклується про всі нюанси. Коли на практиці стикаєшся з цим проявом Любові Бога до людини, то нічого іншого, крім як Любові і Подяки, у відповідь не виникає. Відчувши цю турботу і підтримку, вже не хочеться повертатися до ілюзії від системи «треба підстрахуватися». Вже не хочеться міняти на тимчасові земні переживання чари і щастя перебування в Його Волі. Навіщо відступати від Божого Плану і служити планам Тваринного розуму, який використовує тебе, відбираючи ресурси, необхідні для звільнення, коли є можливість у кожному дні жити Богом, стяжаючи Святий Дух і стаючи частиною Духовного світу?
Не говори людям про Бога. Живи так, щоб тебе запитали самі
Тепер кожен свій день я починаю з повної довіри Богу. Словами не передати тієї повноти і щастя, умиротворення і тихої радості, від перебування в Його Волі. Я просто спостерігаю, як глибинні почуття ллються через мою Душу зі світу Вічності, як Любов Божа творить прості чудеса в кожному дні. І все це бере початок із внутрішньої тиші і спокою.
Однак це не означає, що можна перестати працювати над собою у кожному дні, перестати позбавлятися шаблонів і перестати поглиблювати чуттєве сприйняття через духовні практики і медитації. Довіра не передбачає перекладання відповідальності.
Ставши істинно віруючим, людина, яка вірить у Бога і живе Богом, все сприймає з Любов'ю, а тому ілюзорне зникає, стає прозорим і крізь нього бачиться Істинне.
Щоб відпустити матеріальне, не потрібно планувати, як ти будеш це робити, не потрібно довго готуватися до цього. Потрібно прийняти рішення і відпустити земні бажання, але не зі страху, а з Любові – Любові до Бога. Просто Тут і Зараз приймаєш рішення цілком довіряти Богу, зустрічаючи все в цьому світі з Любов'ю і розумінням, кожен день проживаючи в Єдності з Ним, а значить і зі всім сущим.
Адже багато з нас знають і часто промовляють молитву спасіння, відкриту нам у книзі Анастасії Нових «Сенсей II». Тож чи не пора від слів переходити до справи і на практиці перебувати в Бозі і служити Його Планам?..
Отче мій Істинний,
На Тебе Єдиного уповаю,
І молю Тебе, Господи,
Лиш про спасіння душі своєї,
Хай буде воля Твоя Свята
Укріпленням моїм на шляху цьому,
Бо життя без Тебе мить пуста.
І лиш в служінні Тобі життя Вічне.
Амінь.
Автор: Яна Шантарова
Огромное спасибо за статью! Как на самом деле Все Просто. Однако сознание всегда все пытается да и впринципе усложняет пустым и ненужным. Как важно в каждом дне постоянно пребывать на стороне Духовного мира, быть собой настоящим в контакте с Богом! Для того, чтоб не попасть в ловушку системы животного разума и перестать быть рабом эго. Жить в Любви и с Любовью ко всему - это прекрасно. Любовь и Благодарность - это все, что мы можем дать отцу нашему Истинному Господу Любимому. Спасибо Ему!
Действительно, сознанию трудно понять на сколько все просто и что человеку ничего кроме любви Бога и не надо, только любить и благодарить в ответ!
Благодарю, за статью. Очень правдивая. Сознание никогда не признается, что отводит от пути Бога. Так я прочитав, хотела бы признаться, что у меня есть такое, что я перестраховываюсь. То есть я всегда ищу в этой жизни два, а то и больше, вариантов, просчитываю как бы на перед. И слышу, всегда от соз., что так нужно, что так правильно, а вдруг, что случиться. И даже, сейчас, оно мне не даёт рассказать об этом, забываю. Но точно знаю, что из-за этого я не доверяю Богу, полностью не отдаюсь Его замыслу. Тысячу аргументов даёт сознание, чтобы я просто, стала доверять Богу. Так же оно подкидывает ,на протяжении всей жизни, различные жизненные ситуации, где благодаря, вроде планированию многих вариантов, я выходила-сухой из воды- и тем самым соз. рассказывает, видишь, тебе же это помогло, зачем же только надеяться на Бога. Долго мне сознание, не давало признаться в этом. Благодарю статье, я чётко теперь понимаю, что это игры бесов. И признание того, что я не доверяла Богу, конечно печально. Но благодарю за откровение и благодарю Бога за понимания.
спасибо,это простое понимание, очень хорошая поддержка в Духе.Как у Бога всё просто!!!
Thanks for this wonderful article! It’s filled with Love and gives inspiration… So simple steps to be in Love and to experience real Joy
Thank you
Болшое спасибо за статью! Помогла увидеть где и как сознание обмануло меня сомнениями и желаниями. Вспомнил, что когда Бог на первом месте, все остальное на своих местах!
Сильная статья. Прям ногою по морде Животного. Что бы подмен меньше подкидывало
Яночка, огромное спасибо!!! Очень воовремя попалась эта статья. Проссто, душевно, доступно. А сознание вопило когда же кончится эта статья, несколько раз спускалась смотрела конец. А мне понравилось!!!
Отличная подача, просто, ясно и душевно!
Спасибо за статью.
Яна, благодарю за статью!! Первый раз прочитала ее в январе. На тот момент появилась ясность слов - “вся сложность в простоте”. Сейчас, спустя несколько месяцев и, возвращаясь несколько раз к статье с путем происходящих внутри изменений и пониманий, стала проникновенна суть простоты доверия к Богу и твердости этого доверия. И дальше открытый путь Любви и Благодарности...
Благодарю! Учусь доверять Богу, и Ваша статья каждое утро мне в этом помогает!
Любовь и Благодарность!
Огромная благодарность автору статьи! Я нашла в ней много интересных моментов для себя)) Такая поддержка, чистота и искренность чувствуется в этих строках. Спасибо Яне и всем тем, кто делится своим опытом! Это на самом деле очень важно, чтобы мы поддерживали друг друга на этом Пути.
Велика вдячність за статтю! Все дійсно просто, головне прийняти для себе рішення))
Хочу быть дырочкой на флейте, в которую Бог играет свою мелодию Жизни...
Спасибо большое за статью. Такая чистая, наполняет спокойтсвием и миром.
Яна, благодарю!
Большая благодарность за то, что поделились этими внутренними открытиями и удивительным опытом жизни в доверии к Богу :)
Большое спасибо за такую светлую статью-напоминание! :-) все верно. Пора действовать!
Спасибо автору статьи. написанное знается и вроде бы помнится..))сейчас прочитав, есть единственное желание- ежесекундно помнить про доверие и что поддержка уже есть, все уже есть))
Удивительная статья, затронула до глубины души, спасибо большое☺
Действительно, все просто! Просто нужно эту простоту себе разрешить, позволить ей течь! Спасибо!
Спасибо ! Так всё ПРОСТО и ПОНЯТНО. Бери и ДЕЛАЙ.
Благодарю
Спасибо большое автору, очень наполняющая и познавательная статья, нашел ответ на мучающий вопрос.
очень важная статья. спасибо большое за душевное письмо всем!
Спасибо большое автору статьи за то что делиться своим опытом! Это очень ценно! Ведь демон хитрый, постоянно запутывает в своих умозаключениях, отвлекает на какую-то иллюзорную борьбу с самим собой. Но на самом деле он уводит далеко от Истины, от этой простоты понимания которая действительно имеет место быть. “Простоту усложняя мы теряем Его, а все так просто!” Ригден Джаппо :)
Спасибо!!! Мне эта статья как раз пришла вовремя!!! Cпасибо огромное, что поделились!!
Спасибо, очень нужные и полезные размышления.
Яночка, большое спасибо за эти строки, за их глубину. Вроде бы и ничего нового, но хорошая встряска для личности. По себе знаю, периодически необходимо будоражить сознание и напоминать себе, зачем Мы здесь. Спасибо.