Вибір людини: причинно-наслідкові зв'язки. (Частина 2)

Вибір людини: причинно-наслідкові зв'язки. (Частина 2)

У попередній статті було розглянуто поняття вибору, єдиного права, яким істинно володіє людина, на відміну від ілюзорності володіння матеріальними цінностями.

Друга основа АЛЛАТРА — «Свобода вибору», — проголошує:

Свобода вибору ― це найбільший дар людині.
Той, хто в кожному дні здійснює духовно-моральну роботу над собою, набуває справжню свободу особистості ― свободу від власного егоїзму, від страхів та ілюзій цього світу, від нескінченних земних бажань і сумнівів, страждань і оман. Це і є та істинна свобода людського духу, яка не має ніяких земних обмежень, яка дарує людині внутрішню опору і робить людину сильною та незалежною від будь-яких обставин.

І в житті кожного одного разу настає той самий момент, коли людина розуміє, що щось не так. Внутрішня потреба людини до пошуку істини, розуміння себе і навколишнього світу спонукає його шукати відповіді. Але часто виникає плутанина в розумінні того, що відбувається, визначення причинно-наслідкового зв'язку при прийнятті вибору. Вірніше, ми зазвичай просто не бачимо повної картини процесу, що відбувається. Більшість людей навіть не замислюються про те, що в їхньому житті щось виникає у слідстві чогось.

З книги Анастасії Нових «Сенсей-IV»:

... багато залежить від нас самих, від нашого особистого вибору, від нашого внутрішнього світу, який як від дзеркала відбивається у зовнішній...

... крапля, з якої починається океан мого внутрішнього світу, проектованого на зовнішній. Ось, очевидно, той самий особистий вибір, який я роблю щохвилини, займаючи позицію своєї Душі і відповідно творячи Добро, або позицію Тваринного начала, породжуючи агресію навколо себе. Тоді дійсно виходить, що все в наших руках, в особистому виборі кожного...

Будь-яка людина, якщо хоче зрозуміти сенс того, що відбувається навколо неї, постійно мислить і думає за принципом причинно-наслідкового зв'язку. Іншими словами, вона так сприймає навколишній світ, де в кінцевому підсумку у неї виробляються свої стереотипи (стале відношення до подій, які відбуваються, дій, вчинків і так далі). Це і є ставлення людини до природи, до суспільства, політики, науки, способу життя, інтересів та іншого, що ми і називаємо світоглядом. Причини і слідства в цілому складають стереотип щодо чогось/когось. Інакше це можна назвати шаблонами поведінки, старанно накопиченими протягом життя. Причина всіх вчинків людини полягає в його мисленні (часто це відбувається підсвідомо).

 

Що таке причинно-наслідковий зв'язок?

Причинні відносини ще називають каузальными (від лат. causa — причина). Вони розуміють, що одне явище тягне за собою інше. Перше з них назвали причиною, друге — наслідком. Наслідок, спричинений певною причиною, саме стає причиною і породжує новий наслідок і так далі. Це і є причинно-наслідковий зв'язок або те, що можна назвати причинним рядом або причинним ланцюгом.

Найпростіший варіант, коли причинно-наслідковий зв'язок спрямований від причини до наслідку. Мається на увазі, що причини викликають не будь-які, а певні, відповідні їм наслідки. Скажімо, з кісточки винограду виростає виноградна лоза, з кошеня виростає саме кіт, а не собака. Це найпростіша схема. Деякі причини викликають численні наслідки, які довго розвиваються.

Широко поширений тип причинно-наслідкових зв'язків, викликають так званий «ефект доміно», коли дія однієї причини викликає цілий ланцюжок наслідків, подібно до того як падіння однієї кістки доміно в довгому ряду викликає послідовне падіння всіх поставлених один за одним кісток.

Причинні зв'язки можуть бути прямими (наприклад, при ударі однієї кулі по інший) або опосередкованими. Приклади опосередкованих причинно-наслідкових зв'язків, що мають глобальне значення для всього людства, описані в доповіді “Про проблеми та наслідки глобальної зміни клімату на Землі. Ефективні шляхи вирішення даних проблем".

Здатність вловлювати зв'язок між причиною і наслідком на основі попереднього досвіду для прогнозування ситуацій в майбутньому вважається однією з граней інтелекту, а саме – логічним мисленням. Довгий час вважалося, що логічне мислення притаманне тільки людині. Але в ході різних досліджень з'ясувалося, що й деякі тварини (щури, мавпи) володіють зачатками логічного мислення, тобто здатні відрізняти випадковий зв'язок від причинно-наслідкового.

Арістотель вважав, що, шукаючи причину речей або явищ, наш розум ставить не один, а чотири різні питання, і тільки при певній відповіді на всі чотири ми отримуємо повне поняття причини, яку шукаємо що може остаточно задовольнити вимоги думки з даного предмету:

  • Із чого походить даний факт, складається даний предмет? Це є питання про матерію, або матеріальної причини того, що дано.
  • Від чого чи чиєю дією утворена дана дійсність? Це є питання про створюючу причину, або про «початок руху».
  • Чому або згідно чого даний предмет є те, що він є? Це питання про специфічну ідею, про утворюючу форму, або формальну причину.
  • До чого, для або заради чого щось відбувається чи існує? Питання про ціль або кінцеву причину.

Саме просте і близьке кожній людині поняття причинно-наслідкового зв'язку і найпоширеніше на даний момент – карма.

У індійській релігії і філософії: «закон відплати», за яким відповідно до добрих і злих діяннь живої істоти зумовлюється доля в наступних перевтіленнь. За вченням буддистів – посмертну відплату за земну діяльність людини, що складається для грішників в перевтіленні, а для праведних – у "благословенному небутті", Нірвані.

Якщо заглиблюватися у вивчення цього поняття з точки зору релігії і філософії, карму ділять на особисту та громадську. Її відносять до поточного життя, до минулого, а також до майбутніх вчинків людини. Загалом, карму як поняття розглядають як ідею отримання покарання або заохочення за думки і скоєні вчинки. Очевидний причинно-наслідковий зв'язок, але вона не зовсім відображає момент і суть вибору. Він ніби випадає зі схеми, хоч і мається на увазі.

Але якщо згадати про суть причинно-наслідкового зв'язку, про суть вибору і відсутність поняття часу, як минулого й майбутнього, то все зводиться до моменту тут і зараз і вибору — усвідомленого та відповідального. Адже прийняття рішення насправді займає всього лише мить, як один крок — занесли ногу, поставили і все, вибір зроблений. Решту часу людина витрачає на аналіз, сумніви, зважування всіх за і проти, а в разі вибору з корисливих мотивів (від свідомості), ще й підбір зручних і комфортних обставин.

Але в якій системі ми розглядаємо те, що відбувається? З позиції учасника? З позиції спостерігача?

Для цього важливо розуміти, хто є сама людина, з чого вона складається, як взаємодіє з навколишнім світом і тоді все стає на свої місця.

 

З книги Анастасії Нових "АллатРа":

“Сьогодні люди поводяться так само — вивчають світ з позиції жителя тримірного виміру. Але людина, на відміну від істот інших вимірів, має унікальну енергетичну конструкцію, завдяки якій, розвиваючи себе духовно, вона здатна пізнати інші виміри і побачити світ таким, яким він є насправді, а не у вузькому спектрі обмеженого сприйняття світу в рамках тримірного простору.

Анастасія: Загалом, те, що люди звично бачать навколо, сприймають у кожному дні, і себе в тому числі, не є таким у реальності.

Ріґден: Абсолютно вірно. Наш мозок, точніше його звичний стан свідомості, є своєрідною перешкодою до пізнання більшого, того, що ховається за межами тримірного виміру. Адже звичний для людини стан свідомості, як я вже казав, з народження запрограмований на обмежене сприйняття світу тримірного виміру, точніше сказати, навіть частково чотиримірного виміру (мається на увазі тримірного простору і часу). Четвертий вимір — час (як фактор виміру) — людина практично не розуміє і не сприймає. Інакше кажучи, у тримірному просторі ми себе постійно сприймаємо «тут і зараз» у цій точці. У повсякденні цей рух у часі, ось саме цей езоосмос з причинно-наслідковими зв'язками мозок не зауважує. Людина звертає увагу на загальний рух часу хіба що тільки тоді, коли оцінює себе, наприклад, дивлячись у дзеркало, чи порівнює за світлинами, якою вона була років 20 назад і якою стала зараз. Але постійний рух часу, саме життя, як езоосмос, як внутрішній поштовх енергії, наш мозок, перебуваючи у звичному стані свідомості, не фіксує. Але це не означає, що людина взагалі не здатна це сприйняти. Адже людське сприйняття залежить, по-перше, від домінуючого світогляду, від стабільності стану розширеної свідомості, від тієї бази даних, яку людина закладає у свій мозок і постійно поповнює її, чому й важливо розширювати свій інтелектуальний кругозір. По-друге, подібне сприйняття залежить від роботи над собою, від систематичних напрацювань технік зміненого стану свідомості — медитацій, духовних практик, завдяки яким людина самостійно пізнає світ за межами тримірного виміру, причому не логікою розуму, а більш досконалим своїм інструментом — інтуїтивним чуттям (шостим чуттям).”

Кожен робить той вибір, який вважає за потрібне, важливим, правильним. Людина може сумніватися, може помилятися. Головне, щоб людина розуміла хто вона і яка її мета, мала вичерпну інформацію та підстави для здійснення вибору і розуміла наслідки цього вибору, які негайно позначаться на долі самої людини, її найближчого оточення і всього людства.

З книги Анастасії Нових «Сенсей-I»:

“– Саме так, – підтвердив Сенсей. – Ви думаєте про майбутнє, про минуле. Але ж живете у цю мить, котра називається зараз. А що таке зараз – це дорогоцінна секунда життя, це дар Божий, який треба раціонально використовувати. Бо завтрашній день – це крок у невідомість. І не виключено, що він може виявитися вашим останнім кроком у цьому житті, кроком у безодню, в безкінечність. А що буде там?

Кожен із вас вважає, що у нього повно часу на Землі, тому ви не задумувалися про смерть. Але чи це так? Кожен із вас може померти у будь-яку секунду, з будь-якої причини, начебто незалежної від вас, як від біологічної істоти, з одного боку. Але з іншого боку, ви ж не просто біологічна істота, ви ж Людина, наділена часточкою вічності. Усвідомивши це, ви зрозумієте, що вся ваша Доля у ваших руках, дуже багато у ній залежить від вас самих. І не тільки тут, але й там. Задумайтесь: хто ви, досконалий біоробот чи Людина, тварина чи духовна істота? Хто?”


Запитавши всього лише одне «хто я?», людина здатна змінити систему свого світогляду. З учасника процесу стати його спостерігачем, за аналогією зі знаменитою алегорією «печера Платона».

Щира і свідома відповідь на це питання робить людину вільною від ілюзій матеріального світу, так як свобода вибору ― це найбільший дар людині.

Володіючи інформацією про природу своєї сутності, людина знаходить свободу від власного егоїзму, від страхів і ілюзій цього світу, від нескінченних земних бажань і сумнівів, страждань і помилок.

Лише той, хто не прив'язаний до видимого, дбає про Душу. Причина народження людини в тривимірному світі – розвиток Особистості і дозрівання Душі. Наслідок життя людини — своєрідне злиття, «запліднення» Душі Особистістю, тільки тоді і народжується нова, безсмертна Духовна Істота з індивідуальною свідомістю і великим духовним потенціалом. В цьому і полягає сенс людського існування: або перемога Життя, або поразка Смерть.

Пам'ятайте питання з яких почалася попередня стаття...
Що я вибираю? Як я вибираю? На підставі чого я вибираю? Хто я? Куди йду?


І ЗАРАЗ саме той момент, в який ви робите свій ВИБІР.
Так як у людини немає іншого часу, тільки тут і зараз.


Автор: Тетяна

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 72

Підписатися на новини



Вибір людини: причинно-наслідкові зв'язки. (Частина 2) - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 72
Схожі статті:


Коментарі
  • Надежда

    26.05.2016 12:11

    Спасибо за интересную статью, Татьяна! На своём собственном опыте поняла, как важно помнить и чувствовать, Кто я. Потому что без этого постоянного осознанного бдения происходит много чего, что мне совсем не нужно и даже противоречит моим стремлениям. Например заметила, что принимая какое-то решение, ну хотя бы совершать какое-то действие каждый день - да хотя бы вставать в определённое время с утра, чтобы успевать сделать практики, - обнаруживаю, что в следующий момент, это “я” уже совсем другое, которое ничего не знает о том принятом решении и не собирается его выполнять! Пришла такая аналогия, как будто в автомобиле на водительское место постоянно садятся разные водители, либо водитель слушает пассажиров, спорящих между собой о том, куда нужно ехать. :-) Видимо, не хватает пока этой осознанности и возможно нет чёткого понимания, Кто же я на самом деле.

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція