Я побачив нас в квітах

Я побачив нас в квітах

Звичайний осінній день. За вікном тихо падає дощ, і маленькими крапельками кришталево чистої води стікає по склу вікна. На вулиці вже не так тепло, як влітку, і осінь повноправно розмальовує різними відтінками барв все живе у світі природи. Дерева поступово готуються до зимового сну і повільно скидають свій барвистий одяг на землю, тим самим малюючи прекрасні картини під назвою "чарівна осінь".

Я сиджу на робочому місці в редакції газети, і так як сьогодні незавантажений робочий день, після чергового випуску номера розмовляю з людиною, з якою ми разом працюємо. Розмовляємо на різні життєві теми, ділимося досвідом, і раптом мій погляд падає на ніжний і різнобарвний букет хризантем, який стоїть в кришталево чистій вазі на столі. Розмова з колегою тривала далі. Мій погляд все більше і більше захоплювали ці маленькі чудові квіти. Мій погляд пройшовся по стеблу рослини, по пелюсткам, і нарешті досяг самої квітки. Золотиста сердцевинка зачаровувала своєю красою і плавно переходила в інші кольори до самого краю пелюсток. Квіток було більше десяти, всі вони були однаковими і різними, живими і неживими одночасно. Вони Живі, бо з трепетом п'ють цілющу воду з вази і зберігають всі свої різнокольорові відтінки, тим самим радуючи погляд спостерігача. Але краса ця відходить, тому що одного разу їх зірвали і тим самим від'єднали від рідного місця, з якого вони проросли. Їх віддалили від дому, від того тепла, що зігрівало їх від джерела життя, що кожна мить підтримувала рух краси і світла в них самих. Промайнула думка, що вони тепер вмирають і вже не зможуть повернутися до того місця, де в один прекрасний момент з'явилися на світ маленькими росточками і з часом під турботою і любов'ю матері землі проросли в прекрасні квіти. Вони вмирають, але ще деякий час можуть радувати красою і незвичністю своїх пелюсток і квіток.

І тут мене осінило. Адже ми такі схожі на них. Ми теж колись народилися в своєму рідному Домі, де Любов, Світло і Тиша. Де Життя ніколи не закінчується, а радість переповнює. Де щастя не має тимчасових рамок і розтягнуте в одну прекрасну мить Любові. Але одного разу нас відокремили від Рідного Дому і відправили в місце під назвою планета Земля. Для того, щоб світити і пізнавати цінність Життя, пройшовши школу життєвих пригод, набуваючи власний досвід. Перебуваючи тут, нас не покидає Світ рідної домівки, а тепло нашого дбайливого Батька зігріває кожну мить нашого життя. Ми ростемо, стикаємося з різними життєвими ситуаціями, немов квіти, в вигляді вітру чи дощу, холоду або палючого сонця. Проходячи крізь вируючі стихії, ми зміцнюємося і змінюємося кожну мить. З кожним поривом сильного вітру наше коріння зміцнюється, стебло міцніє, а квітка, що всередині, розгорається все сильніше і сильніше.

Іноді нам важко, але тепло Рідного Дому не дає нам відхилитися від головної мети. Цілі, заради яких ми сюди прийшли. Заради того, щоб вирости, зміцніти і прорости прекрасними квітами. Для того, щоб одного разу повернутися Додому і порадувати Нашого Батька тим, якими прекрасними ми стали під Його турботливою і ніжною рукою Любові.

Автор: Юрій Самойлович


ЦЕ ЦІКАВО
66

Залишити коментар