"Приїжджайте до нас. Тут у вас є дім". Нове розуміння, завдяки участі у проекті "АЛЛАТРА ТБ"

“Дім істинний є тільки у Душі!
І лиш Душа, воліючи туди, де Вічність,
породжує те рідне чуття Дому,
який й шукають люди все життя.”

Анастасія Нових “АллатРа”

 

Неділя, 4 вересня. Почуття Духовного світу, присутні у мене останнім часом, наповнили мене і в цей благодатний день. Все йшло своєю чередою, розмірено, і в хорошому темпі. Домашні справи вирішувалися ніби самі собою: мешканці дому були нагодовані, поснідали, обід готувався, огірочки на зиму закатані, було зроблено і багато інших побутових справ.

Десь до обіду мені передали чудову новину – запропонували сьогодні взяти участь у проекті, що об’єднує, “АЛЛАТРА ТБ" (соціальному майданчику дружби) і поспілкуватися через скайп з людьми з різних країн на тему спільності культур, традицій і Єднання. Також сьогодні планувалася розмова з учасниками руху з Туреччини — Оленою і Мамедом. Мені було дуже радісно взяти участь у цих заходах. Я з натхненням почала готуватися до зустрічі.

 

Приємні моменти підготовки

Приготування полягали в тому, аби прибрати кімнату. Прийшла ідея прикрасити все вишитими рушниками, картинами, іконами.

На портрет легко і гармонійно ліг вишитий хрестиком рушник, з милими яскравими букетами троянд. Ліжко було заправлене простирадлом, вишитим гладдю в 1940-х роках моєю мамою, з зображенням ніжних синіх волошок, а зверху прикрите ковдрою з зображенням загальнокультурного знаку Аллат. Складені гіркою подушки, прикрашені накидкою з такою ж вишивкою – синіх волошок, приліжковий столик з вишитою фіранкою з цього комплекту.

З яким натхненням я все це робила словами не передати! Почуття переповнювали, і оздоблення лягало як пісня!

 

Довгоочікувана зустріч

Наш душевний стан, усміхнені обличчя говорили за нас. Розмова перетікала як струмок — легко і спокійно. А тема "народна творчість" була для нас близькою і трепетною, адже повертала всіх у дитинство. Ми разом згадали про те, що це було у той час, коли люди були більш відкритими, взаємно довіряли один одному.

Коли люди творили руками: вишивали, майстрували дерев'яні вироби (скрині, рундуки, столики і стільчики), ткали, пряли, в кожну дію вкладаючи часточку своєї душі, — творчість об'єднувала всіх. Збиралися друзі, знайомі, сусіди, аби і справу зробити, і поспілкуватися, поділитися радістю, любов'ю. Люди передавали цю традицію один одному, але не стільки майстерність зовнішнього дійства, скільки саму суть, традицію внутрішнього Єднання, відкритості, спільності. І такі задушевні об'єднуючі зустрічі наповнювали життя людей як в Туреччині, так і в Україні.

Потреба бути відкритим, розуміти інших і бути прийнятим таким, яким ти є, висловлювати свою доброту, безкорисливість, найдобріші почуття, бути разом, разом розділити радість, реалізувалася ось так просто і природно.

Наша розмова була настільки задушевною, що ось пишу і розумію, що мені не вистачає слів, аби все це передати. Пара годин пролетіла, як мить.

Ми говорили добрі слова, але більше за нас говорили почуття, які переповнювали нас в цей час.

Прийшов час говорити "до побачення".

Олена:
— Валєчко, приїжджайте з родиною в Стамбул, ми будемо дуже раді!

Я:
— Оленочко, Мамеде, приїжджайте в гості в Одесу!

Мамед (говорить турецькою, Олена перекладає):
— Валю, у Вас в Стамбулі є будинок. Приїжджайте до себе додому.

Закінчилася наша розмова. Але картинки з приємними спогадами продовжували пролітати в пам'яті. І ось в одну мить у мене, як кажуть, мурашки побігли. До мене дійшов сенс сказаних запрошень.

 

Запрошення додому

Я сказала звичні слова, які завжди всім говоряться: «Приїжджайте, приходьте, загляньте, забігайте і т. д... в ГОСТІ»

І ось почувши: «У Вас в Туреччині є ДІМ. Приїжджайте до себе додому» і зрозумівши суть, у мене всередині сталося відкриття. Яка глибина сказаного! Запрошення в гості — ні. Не на якийсь час (період) — ні! А запрошення... Додому. Сказали, що у тебе є ДІМ, а в домі мешкає дух близьких людей, щастя. ДІМ— це почуття єднання! Почуття щиросердності. ДІМ значить постійно. Запропонувати це — значить об'єднатися з людиною в найпотаємнішому — у Дусі.

Запрошення друзів, знайомих, просто людей в ГОСТІ, яке в нас прижилося, передбачає щось тимчасове, а тимчасове — воно проходить... А людям, з якими єдиний в дусі по-справжньому, хочеться говорити: "Приходь до мене, як до себе додому, адже мій дім — твій дім, а мій Дух — це твій Дух".

Завдяки цьому розумінню я також по-новому подивилася на важливість об'єднання людей в Дусі у світлі прийдешніх катаклізмів. Коли люди єдині в Дусі, то дім кожного стає домом для іншого, тому що справжній Дім у нас один, Він загальний. А, як кажуть, як на небесах, так повинно бути і на землі. Коли не бачиш різниці між "Я" і "Ти", то тоді відчуваєш величезну свободу і розуміння того, що коли ми разом, то у нас є все, і ми можемо все. Ми можемо творити і ЖИТИ.

Мої друзі, знайомі, рідні, дякую всім за те, що організували цю зустріч.
Мамеде, Оленко, дякую за глибину почуттів, за щирість, мудрість, за розуміння "поділитися духом Дому", за Любов!!!

Що можна ще сказати? – Дякую. Подяка Богові.

 

Автор: Валентина Дунайська

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 87

Підписатися на новини



"Приїжджайте до нас. Тут у вас є дім". Нове розуміння, завдяки участі у проекті "АЛЛАТРА ТБ" - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 87
Схожі статті:


Коментарі
  • BERG

    11.04.2017 14:35

    Приглашение ДОМой а не в гости! Гениально! Спасибо за чудесную статью! Столько смысла в этом выражении, а я все в гости приглашаю, во собственник! )))

    Відповісти
  • Вікторія

    28.09.2016 15:37

    Валентино,дякую Вам за таку чудову і наповненою щастям статтю, вона мене наповнила щастям:) Добра Вам і всім оточуючим нас людей=))))))))))))) і багато багато усмішок;)

    Відповісти
  • Адель

    13.09.2016 14:33

    Спасибо огромное, за это понимание, за тепло и доброту что излучают ваши слова. Да будет так!

    Відповісти
  • Aleks

    13.09.2016 11:36

    Спасибо большое, Валентина! Прекрасно понимаю те акценты, которые вы сделали! Приглашение именно домой - это, конечно, очень важно и действительно совсем иной уровень человеческих отношений. Тех, к которым мы все должны стремиться, ведь если мы не почувствуем, что можем пригласить других действительно домой, а не в гости, то попросту вымрем. Поэтому, конечно, очень важно начинать это делать сейчас, в относительно спокойное время. Ломать стены, условно говоря, тех коробок, в которые мы друг от друга попрятались, учиться общаться с разными людьми, учиться находить общий язык, учиться быть открытыми и искренними. Спасибо большое Богу за такой показательный пример!

    Відповісти
  • София

    12.09.2016 16:42

    Спасибо большое,  Валентина,  за эту ушевну

    Відповісти
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн


Архів матеріалів

Концепція