Життя краплинки
Жила-була краплинка. Вона виросла, як і всі, вчилася, працювала, але її постійно щось кликало, тягнуло кудись в рідне і справжнє. Краплинці дуже подобалося милуватися чистотою блискання на сонечку і виглядом з вікна свого будинку. Справа в тому, що вона жила на березі чарівного океану. Вона часто дивилася у вікно і не розуміла, що вона і є той океан, який розвернувся поруч своєю безкрайністю. Краплинка часто зітхала і задавалася питаннями: як стати частиною океану, він же ось як близько... тільки руку простягни. Океан її так кликав! Він був таким рідним і знайомим!
З часом краплинка віддалилася від океану, закрутилася в життєвих ситуаціях і проблемах, рідше підходила до вікна, рідше дивилася в глиб океану... Одного разу сонячним ранком, гуляючи, вона помітила, що вже не так виблискує і не така чиста. Її здолала туга по дому і по почуттю любові, яка походить від океану... Її привернув вітер, що дме з безкраїх вод, і прогулявшись вздовж берега, крапля зважилася і пірнула в океан.
Ось вона - частина океану, вона в ньому і з ним, але тільки коли вона плаває. А чому ж у момент, коли вона на суші, вона не з ним? Підпливши до берега і стикнувшись із суходолом, крапля усвідомила, що, випливаючи, вона виходить з океану і забирає всю увагу на зовнішнє. На пісок (вона його роздивляється і не відчуває вже улюбленого океану), на будинок, на людей, на себе...
Так! Найглибше розуміння було те, що це вона прибирає увагу з єдності, з океану, на себе, цим відділяючись від океану... І тут краплинка вигукнула: «Так це я сама відокремлююсь! Я сама відділяю себе! Так це я додала велике і окреме Я! Адже є океан, і завжди Океан був поруч! Ми єдині!»
Радісно і спокійно заблищавши на вітрі, крапля полетіла дощем, щоб повідомити краплинок, що вони - цілий океан! Але мало хто чув краплю і розумів. Але краплинка пам'ятала свої власні труднощі, і вона не зупинялася, а шукала вихід, як же розповісти всім. Вона вирішила передавати знання про те, що всі краплинки і є океан, через мову цього світу, мову вітрів, а не через мову вод і течій. Вітри розлетілися повсюди, і поступово інші краплинки стали чути краплю і зрозуміли її... вона усвідомила ще й те, що в кожній краплі цілий океан!
Незабаром всі краплинки об'єдналися і світ розфарбували водами любові, єдності і щастя, і планета заясніла своїм справжнім обличчям. Ликом світла.
Автор: Марина
