ЖИТТЯ, Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!

ЖИТТЯ, Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!

Я йду вулицями рідного міста і сміюся. Цей сміх ніхто не чує –  він всередині мене. Усміхнене сонце розсіює свої промінчики ласкаво і заграючи. Все навколо освітлене благодатним світлом. Танець Життя продовжує своє радісне кружляння, і все навколо волею-неволею включене в це дійство.

 

Коли все наповнене любов'ю...

Високо-високо небесні птахи створюють хитромудрі фігури, підключаючи до своєї творчості пухнасті білосніжні хмаринки. Більш приземлені сороки ганяють сполоханих горобців, аби ті не розслаблялися. А я люблю задиристих сорок та їхнє безглузде тріщання. Вони завжди знаходять собі веселе заняття і потім з удаваною діловитістю реалізовують свою ненудну задумку. Ці птахи завжди готові щось утнути.

Поважний кіт з лінощами спостерігає за всією цією метушнею в твердій впевненості, що все навколо відбувається, аби потішити його.

Люди йдуть мені назустріч, позаду мене, паралельно мені, біля мене. Йдуть в ногу і не дуже, повільно, швидко, спираючись на паличку, підстрибуючи, танцюючи і кружляючи. Вони навіть не здогадуються, які вони прекрасні! Я не бачу їхніх облич, але чую, як всередині себе вони також сміються... Щось у них сміється. Це як чути тисячі радісних, дзвінких дзвіночків.

Ми з вами не могли не притягнутися.

А все тому, що в серці –  Світло сяє!

Ми можемо просто посміхнутися,

Коли, здавалося б, причин немає...

 

І нехай інші шукають привід,

Щоб бути щасливими і любити,

Ми просто продовжуємо знову

Наш кожен день у Любові творити.

Володимир Шустов, "І нехай інші шукають привід"

Переклад: Оленка

Я сідаю на перший потяг який трапився і сходжу на першій станції, яка трапиться на шлху. Виходжу у відкрите поле і біжу наввипередки з другом Вітром назустріч птаху, що ширяє. Брат Сонце підіграє нам яскравими відблисками синочків-променів. Відчуваю, як і сам стаю непідвладним силі земного тяжіння і здіймаюся над матінкою Землею. Втомлений і щасливий валюся з ніг біля самотнього дерева, яке чекало на мене, щоб дбайливо укрити під своєю тінню. Все суще готове поділитися своєю Любов'ю... тому що створене з Любов'ю. Я прославляю Життя та його Творця.

...Життя я відчуваю,

Неситим ніяким літаю

Завжди здійманням у висоти;

Тебе душа моя бути чає,

Вникає, мислить, міркує:

Я єсмь –  звичайно, є і ти!

Ти є! –  природи чин віщає.

Говорить мені моє серце те...

Ти є –  і я вже не ніщо!

із оди Гавриїла Державіна "Бог"

Переклад: Оленка

 

Життя –  це любов у кожній миті

Нарешті я зрозумів: Життя є самодостатнім. Присутність Життя в мені є достатнім приводом для щастя. Не потрібно жодних додаткових умов. Життя святкується... Насправді, якщо придивитися, все живе саме так і вчиняє. Я приєднуюся до цього вселенського хору.

Вночі мені наснилася небесна корова, яка повністю складалася із зірок. Видовище просто-таки зачаровує. Спокійно і велично ходить вона небом, і при її наближенні все навколо оживає, починає рухатися, виблискує і блимає райдужними квітами. Сусідні зірки шикуються в дивовижні фігури – все наповнюється Життям і впорядковується.

Я прокидаюся серед ночі. Усередині таке відчуття, ніби сам випив невидимого чарівного молока від небесної корови. Виникає потреба поділитися любов'ю з усіма-усіма. Раптом приходить яскраве усвідомлення, як багато миттєвостей у Житті прожиті без любові, без почуттів... Просто розтрачені даремно. Адже так неможливо жити –  це не Життя. Так не чесно. Так неправильно. В нестримному пориві мені хочеться взяти телефон, зателефонувати всім, кого я знаю чи колись знав, і зізнатися в любові... і подякувати. Але я, звісно, цього не роблю. Я просто беру аркуш паперу і ось так, в письмовому вигляді, звертаюся до тих, кого зустрічав у своєму Житті. Кажу кожному, кого вдалося згадати, про любов, і висловлюю вдячність. Хоч би так... Хоч би так…

Як багато в житті ситуацій,

В яких досвід потрібно отримати.

Щоб навчитися життям насолоджуватися,

А також всією душею любити.

 

Як багато ми людей зустрічаємо

На нашому життєвому шляху.

Але спочатку ми не розуміємо,

Чого вони навчити можуть нас.

 

З роками поступово ми мудрішаєм,

Помилки вчать нас, збагачують

Ми Всесвіту дари усі приймаєм.

І потихеньку сенсу осягаєм...

 

Ми рухаємося з любов'ю, довіряючи.

І поступово допомогу Вищих сил

Ми в повсякденному житті відчуваєм:

ДЯКУЮ, БОЖЕ, ЗА ВСЕ, ЩО ПОДАРУВАВ!!!

 

Володимир Шустов, "Спасибі за все"

Переклад: Оленка

 

Я простягаю руку Життю

У третій передачі з циклу "Істина на всіх одна" Ігор Михайлович каже:

“Задача – просто жити. Хіба це складно? Те, що отримуєш – розвивати. От взяти і не розтрачувати його на пусте. Те, що зараз здобув”.

Виходить Життя – це як виграш у лотерею. Ці слова просто приголомшили мене. Ніколи не замислювався над тим, що я абсолютно нічого не зробив, аби отримати Життя. Воно дане мені без будь-якої моєї заслуги. Воно мені дароване. Як ставляться до подарунка? Йому раді і за нього дякують. Радіють і дякують... Радість і вдячність –  це ті поняття, які є найбільш близькими до суті Життя... тобто до Любові. Це дуже потужні почуття, в яких прихована величезна сила.

Окремо хотілося б сказати про радість, усмішки, сміх. Нещодавно я помітив, наскільки неприродна людина в своїй серйозності. Напускаючи на себе діловитий, серйозний вид, людина ніби зраджує своїй внутрішній природі, відмовляється від природного стану радості, від простоти, подаючи себе в спотвореному вигляді. У таких випадках ми обманюємо самі себе... Буває, мене застають зненацька проблеми, життєві негаразди. Тоді я збираюся з силами, аби їх вирішити, аби гідно пройти той чи інший неприємний епізод у Житті. А потім, у найважчу хвилину, я раптом починаю сміятися. Сміятися легко і природно, без примусу. Я сміюся над собою, над ситуацією, над своєю серйозністю і старанним пихтінням. Я не знаю звідки, з яких внутрішніх резервів народжується цей сміх. Але я точно знаю –  це ще один подарунок від Бога.

Ти ж одного разу розтопиш лід

У серці своєму і відкриєш навстіж

Двері та вікна. Душі політ

Ти відчуєш і блаженство щастя.

 

Ти ж одного разу виженеш смуток,

Висічеш батогом, відкриєш замок.

Може, трохи й грубо, нехай так буде,

Нехай отримує життя урок.

 

Хай знає місце своє й надалі

Не лізе сюди, його ж не чекають.

Нехай він рідко приходить – адже ж

З щасливих хвилин життя складене все ж.

 

А ти ж бо якось побачиш світ

Без всіх окулярів й обмежень усіх.

Ти ж бо алмаз, смарагд і сапфір!

І не розкритий, геній-чарівник!

 

На повнії груди ти будеш вдихати

Кожен священний повітря куб,

І всім єством своїм відчувати

Дотик божих губ.

 

Ти ж поки ще не усвідомив

Всю свою силу, могутність волі.

Душі твоєї потенціал

Такий великий! Будь ним радий сам!

 

Будь вдячний за те, що маєш.

Сенс страждати від того, чого немає?

Ти пожинаєш те, що посієш.

І перед Богом відповідь тримаєш.

 

Володимир Шустов, "Усьому свій час"

Переклад: Оленка

Я простягаю руку до Життя, до кінця не розуміючи чому, сміюся. Воно пильно дивиться мені у вічі, а потім ласкаво посміхається. Я люблю і мене люблять –  і більше не треба нічого, нічого, нічого…

“Вночі ти подивишся на зорі. Моя зірка дуже маленька, я не можу тобі й показати, де вона. Та це й краще. Вона буде для тебе просто одна з численних зірок. I тобі подобатиметься дивитись на зорі... Всі зорі стануть тобі друзями. I потім я тобі дещо подарую... Це буде мій сміх… Ти подивишся вночі на небо, але ж там буде така зірка, де я живу, де я сміюся, –  і ти почуєш, що всі зірки сміються. Ти матимеш зорі, що вміють сміятися!.. Тобі захочеться посміятися зі мною. Тоді ти відчиниш вікно, і тобі буде приємно... I твої приятелі будуть неабияк здивовані, що ти смієшся, глядячи на небо.  А ти їм скажеш: «Так, так, зорі завжди викликають у мене охоту сміятися!» I вони подумають, що ти несповна розуму. Ось який жарт я з тобою зіграю…”

Антуан де Сент Екзюпері, "Маленький принц"

Автор: Віталій Баглай

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.


Це цікаво 60 В закладки

Підписатися на новини



ЖИТТЯ, Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ! - Рейтинг теми: 5.00 з 5.00 проголосувавших: 60
Схожі статті:


Коментарі
Залишити коментар
AllatRa.TV онлайн

ПІРАМІДА - науковий експеримент



Архів матеріалів

Розсилка актуальних новин порталу «АЛЛАТРА Вісті», «АЛЛАТРА ТВ» та інших проектів МГР «АЛЛАТРА»

Концепція