Знайомство з внутрішнім Сонечком

Знайомство з внутрішнім Сонечком

Одного теплого літнього дня, я вирішив долучити доньку до практики «Квітка лотоса». Їй було 3,5 роки. «Найзручніший час для цього!» - подумав я. Але як же це зробити? Доня ще маленька, багато слів одразу розповісти не вийде.

Думав-думав. Думав-думав і вирішив, що відкладу рішення цього питання ще на деякий час. Адже з дитинства нас привчають до різних сакральних знань нашого народу. І одним з таких таємних знань є розуміння того, що ранок завжди мудріший вечора.

Минуло кілька днів. Питання про залучення до лотосу загубилося у вирі різних думок, бажань, прагнень і різної суєти. І ось, якось раз, йдемо ми після дитячого садка додому. Погода чудова! Тепло. Зелень навколо. Пташки співають. Пахнуть квіти. Нам з донькою, так добре вдвох! І хоча Сонечка вже другий день не було видно на небосхилі, ми з донькою значення цьому не надаємо. Навіть немає натяку на смуток в моменті, який ми переживаємо. Донечка затишно сидить у мене на плечах, рівномірно похитуючись при ходьбі. Ми йдемо не поспішаючи, спілкуємося і граємо в різні ігри на увагу і швидкість реакції. Одна з таких ігор - кричати: «Трамвай!», якщо хто перший побачить, а другий йому обов'язково підкрикує також: «Трамвай!». А потім обоє задоволено кричимо: «Ми перемогли разом! Ми переможці!».

Раптово донечка так тяжко зітхає, піднімає голову, дивлячись вгору і з сумом у голосі каже: «Ну, ось... Сонця не видно... Сховалося за хмаринками». А у мене одразу ж маленька ідея промайнула в голові, немов за помахом чарівної палички. І я одразу ж вхопився за цю ідею двома руками.

Сонечко є в кожному з нас!

Опускаю доню на землю. Дивлюся їй в очі і кажу: «Адже Сонечко живе не тільки на небі. Воно також живе всередині тебе. У мене також всередині Сонечко є. І у мами, і у всіх твоїх друзів. Треба подивитися, може і у зайчика твого також є Сонечко?».

Донька дивиться на мене з цікавістю, а я продовжую: «І це Сонечко, воно завжди з нами. Воно нікуди не ховається і завжди нам світить. Ти ж знаєш, що Сонечко живе всередині Тебе?».

Відповідь донечки: «Знаю», мене несподівано спантеличує. Щоб ще більше не перейматися, прикладаю долоню між грудьми і животом дочки, з такою дивовижною назвою - Сонячне сплетіння. Вже сама назва говорить про те, чиє це житло і хто в будиночку живе. Не прибираючи свою долоню з сонячного сплетіння доньки, я продовжую: «Ось тут живе Сонечко. Відчуваєш його тепло і світло?». Доня щиро підтверджує, що відчуває.

Такий у нас був казковий день. І так у нас з донечкою відбулося знайомство з практикою «Квітка лотоса». Правда, для нас це була і поки що залишається гра з Сонечком, де промінчиком ми висвітлюємо всіх навколо. Можна сказати, що така собі дитяча прелюдія до такої життєво важливої духовної практики «Квітка лотоса».

Ось така у мене підростає маленька чарівниця!

Учасник Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА»


ЦЕ ЦІКАВО
62

Коментарі (14)
  • П
    Павел

    Побольше бы такого,меньше бы думали о войне.

  • А
    Альона

    Дякуємо Вам, дуже цінна порада, в свій час задавалась цим питанням.

  • А
    Анна

    Благодарю за такую прекрасную статью. Очень душевно!!!!!

  • А
    Алла

    Благодарю за такую нежную историю, обязательно поделюсь ею с моими племянниками, их у меня много. Спасибо огромное! Люблю Вас Всех!

  • В
    Владимир

    Благодарю... теперь знаю какие игрушки можно рассказывать бабушкам, чтобы играли с внучками :)

  • В
    Виталий

    Кто как чувствует ? Есть слова в “Большой касыде” Ибн аль Фарида : Но у Любви нет цели, не убей ... свою Любовь прицел наметив ей ))) Поделитесь чувствами))) Солнышко светит всем и постоянно,  а тучкой от него люди сами закрываются.

  • Н
    Надежда

    Спасибо за идею.Здорово!!!

  • В
    Валентина

    Благодарю за подсказку, обязательно  поделюсь с внучкой!!!!!!

  • Т
    Таня

    Благодарю за статью! А у меня сынок ровесник дочке вашей, так когда спросила, знает ли он где  солнышко внутри него, он показал на солнечное сплетение.Да все они  пока еще помнят Бога.

  • И
    Игорь

    Спасибо за прекрасную статью! Солнышка всем нам в душе:))))

  • А
    Алексей

    Да, здоровски! :-) Спасибо за такую милую историю, да еще и с таким содержанием! Эх, нет у меня дочки, а то я бы и свою научил солнышком быть! Ну, ничего, есть много деток без родителей - надо будет, при возможности, их научить Лотосу! Ведь они, бедненькие, даже больше домашних в этом нуждаются... Я и сам из детдомовских - знаю...
    Хотя, чего это я?! Отец у нас у всех Один, и у всех у нас он есть! :-D

  • в
    вадим

    вова,как всегда красиво,продолжай в том же духе.мне очень понравилось

  • А
    Алла

    Благодарю!

  • А
    Алена

    Спасибо большое! Просто восхитительная история. Я все думала что рано моим деткам 5-ти летним рассказывать о практиках, а после Вашей истории понимаю что нет - наверное именно сейчас и пора. Сейчас это будет наиболее естественно и легко. Спасибо за рассказ!

Залишити коментар